Читати книгу - "Капкан (на) демона, Katerina Школіна "

В каюту ввалився боцман. 

- Капітан, знову зводити дебет з кредитом, - усміхнуся він. - Щоб ми робили без Вашої бухгалтерії...

- Розорилися б, - без тіні жарту відповіла Азалія. - Ходили б як голодранці. Ну... голодували б... Ніяких висючок типу сережок золотих не мали б. Може й корабель перетворився в корито, - вона все продовжувала перераховувати. - Ніякого комфорту... і ніяких піастрів і рому...

- Так, все... - зупинив потік інформації Горець. - Я з ввічливості вирішив тебе похвалити, а ти мені тут такі страсті видаєш...

- А от не треба язиком дурно-пусто молоти. - підняла участь під брів піратка і знову повернулась до паперів.

Боцман хмикнув і постарався перевести увагу на щось інше. Так він помітив Ділана із книгою в руках.

- А наш Русал, виявляється, обучений грамоті, - усміхнувся. - Тільки чому серед усіх книг вибрав таку моторошну. Певно і справді нечисть. Зло до зла, темінь до теміні...

Азалія відірвалася від паперів знову і глянувши на русала, по обличчю якого було зрозуміло, що поглядом він вже крив боцмана матюками, втрутилась:

- Чим же чорний колір гірший за інші? - поцікавилась у Горця.

- А ви бачили хоч одну прекрасну річ у природі, що похвалилася б чорним забарвленням? Того і пірати ходять під чорним прапором, бо страх також походить з темряви, -  хмикнув боцман. Ділан сидів, безлико перебираючи сторінки. Утім, по легкому дрижанню його вух Азалія зрозуміла, що він прислухається до розмови.

- Знаєш, - з м'якою посмішкою відповіла вона, все ще поглядаючи у бік русала. - Художник не завжди використовує сажу, щоб намалювати щось чорне. Іноді він змішує усі кольори райдуги, щоб отримати той самий темний відтінок. А що білий? - звичним суворим тоном продовжила вона. 

Азалія залишивши свої папери, встала і швидкими кроками перейшла пів каюти, всівшись на тахту поруч з русалом і дивлячись, що він зараз читає. 

- Так, а що з білим? - хлопнувши себе по коліні, запитав боцман. - Нема на світі частішого відтінка...

- Чистішого, кажеш... - повторила з усміхом Азалія, ближче підіть двинувшись до Ділана, все ще дивлячись через його плече в книгу. - У природі білий означає "безколірний", - вона підняла очі на Горця. - Ти ж бачив на ринку білу дівчину? Білі коси, біла шкіра, світлі очі.

Боцман кивнув.

- Вона така не тому, що чисте створіння. Це її хвороба. Її шкіра просто немає кольору, тому вона така диковинка на ринку рабів, - при нагадуванні про ринок Ділан здригнувся. 

Він все ще не оправився від довгого голодування і рани на тілі все ще боліли. Зараз в нього був нікудишній боєць і навіть своє тіло від продажу він не міг захистити. Слабкість і безсилля неймовірно пригнічували його.

- Добре. Ви краще скажіть, якщо за ринок заговорили, що робитимете з власною диковинкою, - махнув рукою у бік русала Горець.

- А ти, я бачу, зуби відростив... - кинула хмурий взор на боцмана капітан. - Вже й на моє роток роззявив, - вона погладила Діана по плечу, від чого він здригнувся. Від злості.

- В мене було маса часу... та й переймаюсь я, - Горець втримав важкий погляд, доки Азалія продовжувала сверлити його суворими очима. Пройшла, мабуть, хвилина, а ніхто і погляду не відвів. Так і не опустивши очі, босман вирішив змінити тему розмови: - А що скажете з приводу білого ведмедя. Багато мисливців ходять на полювання на цих звірів в північні широти. До того ж я чув від одного капітана, що черговому здорованю-ведмедю не пощастило відкрити сезон полювання на його команду, тож вони змогли знову привести гарну здобич. І до всього цього: білі ведмеді дійсно білі. І за їх хижу красу просять доволі велику ціну. Що скажете?

- Твої казочки люблять слухати діти в трактирі. Але й нас ти балуєш, - розсміялась Азалія. - Ну що, придумщик, я все ще маю, що тобі відповісти. Ведмідь дійсно на півночі білий, але шкіра у нього чорна. Хутро безколірне для того, щоб промені легко проходили до темної шкіри, яка впитує їх і зігріває самого ведмедя. Все на цьому світі виконує якусь роль. Тож як можна судити: що із цього чистота, що бруд?

- Обіграла ти мене знову, -  хмикнув боцман.

- Не обіграла, а знищила. - цокнула у відповідь Азалія.

- Як скажете, капітан. Як скажете... - всміхнувся у вуса боцман.

Азалія глянула на Ділана, який начебто дивився в книгу, а насправді уважно слухав їх розмову. Від цього куточки її губ самі піднялися в усмішці.

Побачивши "ідилію" капітана і, на його думку, нечисті, боцман хмикнув: 

- І нагадую, капітан. Скоро час великого ринку, а ви ще не підготували папери і не встановили ціну на наш товар. - він похитав головою. - Завжди ж робите все заздалегідь. Що з вами цього разу?

- Боцман... - протягнула Азалія, незважаючи на його слова, - Я тут подумала. За русалку заплатять не менше бочки піастрів, а в нас Русал. Виходить ще дорожче...

Боцман зітхнув, дивлячись як напружився Ділан, і на хитру усмішку капітана. Було очевидно, що вона просто грала з почуттями хлопця. Її забавляла його нервозність і вона дуже хотіла вивести його з себе. Горець уже давно помітив, що у неї до Ділана особливе відношення в усіх сенсах, і що найбільше її дратує його мовчання.