Читати книгу - "Капкан (на) демона, Katerina Школіна "

Не дивно, якщо вона передумає, і залишить його собі. Якщо вже не передумала. Бо по її хитрій мосьці читалося: "Як би тебе зачепити, мій маленький айсберг, щоб ти показав, що в тебе є вовчі ікла"

- Так, Ви праві, капітан. Але, зважаючи на те, що він німий, ціна трохи впаде. - він задумливо підвів рукою вуса. - Утім, не критично... 

- Хмм, німий - це мінус, - Азалія глянула на книгу в руках Ділана і її усмішка стала ще ширше, - Але грамотний - це, безумовно, плюс. Такі… на ринку ціняться значно вище… - вона поклала руку на плече русала, шепочучи ці слова майже над його вухом. 

Було ясно, як день, що вона хоче його роздратувати. Це ясно було усім, окрім самого русала, який після цієї фрази захлопнув книгу і одразу ж поклав її на полицю. Зробивши, це він відсів від капітана якомога далі. Червоніючи від гніву.

Вона ж зітхнула і, вставши, повернулася до паперів. Боцман також пішов, бурмочучи просебе щось про двох дітей, які так і не виросли... 

Наш час

Ділан стріпнув головою і повернувся у реальність. Спогади відступили. За спиною все ще стояв той самий купець. Господар міста зараз з превеликим задоволенням послухав би історію боцмана разом з піраткою в трактирі з діточками. Вже давно нема в живих усієї її команди. І того доброго боцмана. Він так і не дочекався повернення капітана. Без неї не захотів ідти в нові плавання. Пірати з кінцями зійшли на сушу і допомогли будувати місто. Тепер тут живуть і їх нащадки в тому числі...

Зто б знав, що місто Деміана не визнає жодну релігію не через нейтралітет. Просто воно в прямому сенсі резиденція одного демона.  Який так і не повернувся. 

Ділан зітхає....

Голоси, що він чув тоді здавалися попелом, який вже не зібрати докупи. 

- То що ж це за нецікава історія? - в кінці кінців повернув його в реальність своїми словами купець. - Наскільки ж вона нецікава, що спогади про неї зробили ваші очі теплими і похмурими одночасно.

Ділан усміхнувся.

- Просто одного разу дехто важливий сказав, що чорнота має нескінченну кількість кольорових відтінків. Вона показала мені найяскравіший світ крізь чорну призму,  - він усміхнувся. - І взагалі-то мені вже час...

Він обійшов здивованого купця і широкими кроками пересік залу. Він не спускався униз, щоб взяти коня, не кликав слуг. Він просто піднявся ще на поверх вище і пішов у свою улюблену башту над самим океаном. Величезне вікно розчинив як двері і, ставши на самий край, легко зістрибнув у воду.

У відчиненому вікні залишилася лише його накидка, розшита золотом. А над хвилями промайнув русалячий хвіст...

РS. Чи дочекається він її? І що з ними буде далі... 

Моїм читачам

Невеликим секретиком цієї книги є джерело мого натхнення. Саме найперший епізод «Смертельна бухта», тобто зустріч головних героїв, мені наснилися вночі. Це був один з найреалістичніших снів в моєму житті і тому я вирішила його записати, звісно, з деякими незначними змінами. Потім народилося продовження і врешті-решт це переросло в самостійну книгу.

Я прив'язалась до цих персонажів і дуже хочу для них хорошого кінця, але сил і часу на продовження поки не маю. А тому планую перезапуск їх історії влітку. Думаю це буде або спешл-епізод, або ця історія стане дилогією. Дякую всім, хто був зі мною. Люблю вас, 

з повагою, автор