Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"

запланувавши якісь справи відразу після розмови про розрив, і систему відповідальності, що дасть вам змогу втриматися.

Один із моїх клієнтів хвилювався, що переспить зі своєю майже колишньою дівчиною, тож застрахувався від цього, пообіцявши забрати друга з аеропорту невдовзі після розмови. Він ніяк не міг туди спізнитися — і не спізнився.

Крок 5: складіть план своїх дій одразу після розлучення.

Навіть якщо ви не відчуватимете спокуси переспати з колишнім — найімовірніше, після розриву стосунків вас охоплять досить сильні почуття. Ви можете відчути полегшення. І сум. У будь-якому разі годилося би скласти план дій після розлучення, щоб уникнути рішень, про які ви зрештою пожалкуєте.

Заздалегідь обміркуйте, що робитимете після складної розмови та куди підете. Не плануйте нічого складного. Наприклад, завітайте в гості до друга, замовте доставку своєї улюбленої їжі та перегляньте «Клан Сопрано» від початку. В ідеалі йдеться про товариша, який або відволікатиме вас, або допоможе впоратися з почуттями. Не раджу цими першими кількома вечорами залишатися на самоті. Через почуття самотності та невпевненості ви з більшою ймовірністю можете повернутися назад у стосунки.

Примітка. Якщо ви з колишнім партнером жили разом, цей план дій після розриву особливо важливий. Попросіть когось із друзів дозволу пожити у нього хоча б кілька днів.

ВПРАВА: складіть план на перші кілька днів

Одразу ж після розриву я піду до:

__________________________________________________________________

Перші кілька днів я займатимуся ось чим:

__________________________________________________________________

(Наприклад, одразу ж після розриву я піду до будинку моєї сестри; перші кілька днів я перегляну британську версію «Офісу», ходитиму на відновну йогу, готуватиму багато смузі.)

Крок 6: складіть угоду про розрив із колишнім.

Після першої розмови про розлучення ваш колишній, можливо, захоче поговорити ще раз. Погоджуйтеся на це, але пам’ятайте про кроки 1—3.

Попри важливість складання плану для самого себе, також потрібно скласти план разом із колишнім. У дослідженнях доведено, що, коли хтось активно вирішує щось робити, він відчуває, що більш задіяний у процесі та більше вкладається в результат. Соціологи Делія Чіоффі та Ренді Ґарнер продемонстрували цей ефект, попросивши студентів коледжів на волонтерських засадах допомогти із просвітницьким проєктом про СНІД у сусідніх школах. Половині студентів повідомили, що за бажання взяти участь у цьому заході вони повинні заповнити анкету, вказавши в ній про свою зацікавленість. Другій половині роздали бланки та сказали залишити їх порожніми за бажання бути волонтерами, а заповнити лише в разі незацікавленості у волонтерській діяльності. В обох групах приблизно порівну осіб зареєструвались як волонтери. Незважаючи на це, дослідники спостерігали суттєву різницю щодо кількості тих осіб, хто насправді взяв участь у заході: із тих, хто зареєструвався пасивно, не заповнюючи бланк, з’явилися лише 17 відсотків; із тих же, хто реєструвався активно та мав заповнити бланк, 49 відсотків дотрималися зобов’язання (йдеться про цифру, майже втричі більшу, ніж у іншій групі). Загалом у разі активної згоди щось робити ви почуваєтеся так, ніби це ваше рішення, тож сприймаєте його як відображення власних уподобань та ідеалів. У разі ж пасивної згоди на зобов’язання такого не відбувається. Ось чому складання плану разом із колишнім допоможе вам обом трохи краще почуватися під час цього болісного процесу. Я склала Угоду про розрив, щоб допомогти вам із цим.

Стривайте, вона щойно сказала «угода»?

Так, саме так я й сказала. Розумію, що це ніби трохи занадто, але кілька років тому мене просто вразило дослідження Чіоффі та Ґарнера й сила активного зобов’язання. Я склала цю угоду, щоб допомогти друзям упоратися зі складним розривом. Відтоді кілька тисяч пар у всьому світі переглянули онлайн-версію моєї угоди, і я отримала десятки електронних листів від людей про те, як вона допомогла їм після закінчення стосунків. (Як я вже зазначала на початку цього розділу, розлучитися значно складніше, якщо ви одружені та/або у вас є спільні діти. Цю Угоду про розрив складено для стосунків без шлюбу та без дітей.)

Запропонуйте її, мовивши щось на кшталт: «Я розумію, що це смішно звучить, але мені здається, що нам може бути корисно порозумітися щодо того, чого ми обидва хочемо надалі. Ти готовий обговорити це зі мною?»

Вам не обов’язково погоджуватися за кожним пунктом (і вам це, найімовірніше, не вдасться), але ця угода — чудовий спосіб упоратися зі складною розмовою та водночас з’ясувати, що саме дасть вам обом змогу рухатися далі. Ви можете знайти бланк Угоди про розрив на моєму вебсайті — loganury.com.

Крок 7: змінюйте звички, щоб не повертатися назад.

Після розриву у вашому житті, вірогідно, залишиться чимало білих плям. Попрацюймо над тим, щоб їх заповнити. На заставці вашого телефона висіло ваше спільне фото в парку з його собакою? Замініть його на світлину з одним із ваших найкращих друзів — той гламурний знімок з минулого Нового року, де ви засмаглі та щасливі. Ви з партнером разом дивились улюблений серіал? Попросіть друга приєднатися до вас — на вашому дивані чи телефоном. Ви разом бігали або смакували дімсам? Запросіть свою маму на пробіжку... до ресторану, де подають шумай зі свининою.

Либонь, один із найскладніших аспектів розлучення у наш час — те, що ви більше не напишете партнерові, коли у вас на роботі трапилося щось цікавезне чи коли потребуватимете спустити пару через свою сім’ю. Автор книги «Сила звички» Чарльз Дагіґґ виявив у ході досліджень, що чудовий спосіб позбутися звички — це замінити її якимось новим заняттям.

Для того щоб допомогти клієнтам упоратися зі звичкою надсилати текстові повідомлення, через яку вони ризикують відкотитися назад, я прошу їх укласти перелік конкретних моментів, із якими їм може бути складно впоратися, а потім указати людей, яким вони писатимуть замість колишніх. Я називаю це інформаційною підтримкою.

Заповніть власний Аркуш інформаційної підтримки. Я запропонувала кілька варіантів, але не соромтеся додавати до них свої ситуації.

 

Крок 8: не будьте «люб’язним колишнім».

Певний час після розриву (навіть якщо ви його хотіли) вам буде непросто. У вас можуть виникнути хвилини сумнівів, страху чи непевності. Те, що ви виявились ініціатором розриву, не означає, що вам не боляче. Докладніше про те, як зцілити розбите серце, я розповім у наступному розділі, але ось кілька порад, написаних спеціально для тих, хто самі воліли розійтися.

Якийсь час вас може підкидати на емоційних американських гірках — від надзвичайного полегшення до неймовірного жалкування. «На біса я це зробив?» або «Я що, так і помру самотнім?» Якщо таке трапиться, поверніться до соціальної відповідальності, на яку покладалися від початку. Перечитайте написаний вами лист про те, чому ви так діяли. Попросіть друга, що допомагав вам репетирувати розмову, нагадати, навіщо ви це вчинили.

Ви також можете почуватися винним через те, що