Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 2"

потреба.

■ Найцікавішими і найінформативнішими є «сумарні звіти». Вони включають такі пункти:

­­­­   ­­­­ 1. Загальна картина настроїв населення.

­­­­   ­­­­ 2. Діяльність розформованих колишніх партій, об'єднань тощо:

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ а) колишньої соціал-демократичної партії;

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ б) колишніх профспілок;

­­­­   ­­­­ ­­­­  саме їх найбільше ненавидить і боїться супротивник

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ в) інших колишніх громадянських партій.

­­­­   ­­­­ 3­­­­. Церковна політика:

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ а) Католицька Церква (яку супротивник ненавидить і боїться понад усе);

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ б) Протестантська Церква;

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ в) вільні релігійні громади.

­­­­   ­­­­ 4. Молодіжні організації:

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ а) розформовані колишні молодіжні організації;

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ б) актуальні державні молодіжні організації.

­­­­   ­­­­ 5. Державна партія та її дочірні організації:

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ а) поведінка функціонерів (чи доречні їхні дії, а чи, навпаки, дилетантські; яка їхня активність та готовність до дій);

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ б) недоліки (тактичні помилки, негативні тенденції розвитку серед власного цивільного населення);

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ в) пропозиції.

­­­­   ­­­­ 6. Окупаційна армія, партійні війська, військова адміністрація, цивільний уряд.

­­­­   ­­­­ 7. Культурно-політична ситуація:

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ а) преса й література;

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ б) кіномистецтво, театр, різноманітні заходи;

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ в) радіо і телебачення.

­­­­   ­­­­ 8. Економічна ситуація населення (дуже важливий пункт, адже економічна ситуація має визначальний вплив на настрої):

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ а) постачання продуктів харчування, постачання товарів першої необхідності;

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ б) постачання опалювального матеріалу;

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ в) зайнятість населення;

­­­­   ­­­­ ­­­­   ­­­­ г) заробітна платня, рівень цін.

Основи терору

Загальні зауваги:

■ Коли ти не піддаєшся політичному тиску і супротивник змушений визнати безплідність своїх спроб вплинути на твоє «навернення», змінивши твою ідеологію, то він намагатиметься змусити тебе слухатися, застосовуючи терор.

■ Існує чітко визначена техніка терору. Низка заходів уже продемонструвала особливу дієвість. Тож слід обов'язково враховувати імовірність їх застосування. Легше боротися буде тому, хто знатиме, яких заходів можна очікувати.

■ Завданням «індивідуального терору» є прикриття колективного й оперативного терорів.

■ Коли розпочинається реакція у відповідь, тоді беруться шукати й карати офірних цапів. Ними стають функціонери, які проводили індивідуальний терор. Тоді режим подає все як «зловживання окремих підпорядкованих функціонерів», злочинам яких нарешті покладено край. Не довіряй цьому блефові. Колективний і оперативний види терору нікуди не зникли.

■ З тактичних причин факт індивідуального терору можна визнати, а от колективний чи оперативний — ніколи.

Заходи терору:

■ Розбудова мережі агентів і донощиків.

■ Контроль за телефонними розмовами й поштою (цензура).

■ Самовільні арешти.

■ Утримування заручників, судова відповідальність членів родини один за одного.

■ Брутальні дії під час арешту і допиту.

■ Оминання правових методів.

■ Невиправдане затягування карних справ.

■ Більше не відбуваються відкриті громадські судові процеси — окрім показових.

■ Свавільне призначення кари.

■ Важкість покарання не має розумного співвідношення зі злочином.

Прослуховування телефону й поштова цензура:

■ У великому місті, як-от Берні, де щодня ведуть телефонні розмови понад 200 тис. абонентів і здійснюється стільки ж поштових відправлень, шанси на успішне прослуховування телефонних розмов і поштової цензури радше невеликі.

Свавільні арешти:

■ Супротивник візьметься навмання арештовувати невинних людей, щоби викликати враження густої та дієвої мережі контролю, до якої він належить.

Утримування заручників:

■ Після диверсійних актів хапають заручників, погрожуючи їм розстрілом, якщо протягом зазначеного часу диверсантів не буде заарештовано або вони самі не з'являться з повинною.

■ Отже, супротивник має на меті:

­­­­   ­­­­ а) чинити на диверсантів моральний тиск;

­­­­   ­­­­ б) спонукати населення внутрішньо дистанціюватися від елементів руху опору, не надавати їм підтримки або ж навіть зрадити їх.

■ Вибір кандидатів на заручників:

­­­­   ­­­­ а) колишні видатні особи, як-от парламентарі, високопосадовці, президенти громадських об'єднань, члени партійних президій, товариств та організацій, редактори, журналісти тощо;

­­­­   ­­­­ б) окрім видатних осіб, завжди обирається й певна кількість невинних, політично цілком пасивних та незацікавлених осіб; так розгортається дія терору.

Відповідальність усіх членів родини за злочини, скоєні одним із її членів:

■ Ті, хто йде в підпілля, уникає арешту або ж здійснює втечу з в'язниці, мають знати, що замість них постраждають їхні сім'ї (дружина, діти), батьки, брати чи сестри, інші родичі.

■ Запроваджуючи судову відповідальність усієї родини за дії одного з її членів, окупаційна влада чинить на борців руху опору моральний тиск, аби вони підкорилися їй.

Відхід від юридичних процедур:

■ У судочинстві тоталітарного режиму не йдеться про пошук правди та відновлення справедливості, а — про вибивання зізнань.

■ Для того, щоб отримати вирок, тобі не конче здійснити якийсь протиправний учинок. Достатньо того, що ти належиш до категорії людей, яких режим розглядає, з політичних мотивів, як потенційних супротивників.

Невмотивоване затягання карних процесів:

■ У правовій державі після розкриття злочину виноситься вирок і зловмисника затримують. У тоталітарній державі «правопорушників» запроторюють до в'язниці чи закривають у таборі без суду і слідства на невизначений термін.

■ Справжні або ж вигадані карні справи часто відкладаються в резерв для того, щоби їх, за політично відповідної нагоди, у великій кількості роздути на показових судових процесах, перетворюючи їх на знаряддя пропаганди.

Свавільне призначення покарань:

■ Супротивник карає не згідно з правом, а відповідно до актуальних політичних запитів. Саме тому дуже рідко чи навіть ніколи той самий злочин не карається так само.

■ Ти завжди мусиш бути готовий до найгіршого. За найменшу провину тебе можуть вислати до табору примусової праці на невизначений час — якщо тобі не пощастить і тебе впіймають у політично несприятливий для тебе час.

■ Для супротивника важить лише доречна на конкретний момент доцільність.

Брутальні методи під час арешту і допиту:

■ Арешт відбувається посеред ночі — щоби витягнути людей із постелі і ніколи більше не дати їм спокійно спати, підсилюючи в такий спосіб дію терору.

■ Брутальні дії під час допиту та у в'язниці — щоб огорнути політичну поліцію та її приміщення (підвали для допитів, тюремні камери тощо) покровом жаху.

Надто важкі покарання:

■ Депортація загрожує як радистові, що працює на засекреченій станції, так і людині, провина якої полягає в написанні гасла на вуличному мурі.

■ Розстріляти можуть і того, хто підірве трансформаторну