Читати книгу - "Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало"

йшла до церкви, і зчудувався із краси лиця її. Диявол же вклав думку лиху в його серце щодо неї, і розпалився, бажаючи її, Аглаїд та й почав думати про різні способи, щоб прийти до пізнання її та любові, а, звабивши, привести чисту ягницю Христову до своєї задуманої нечистоти. Вивідав він і шляхи, якими дівиця могла йти і, зустрічаючи її, лестячи словами любодійними, хвалив красу її і задобрював її, і свою до неї любов з'являв, ловлячи хитросплетеними мережами зваби її до любодіяння. Дівиця ж відверталася й тікала від нього, бридячись ним, й ані чути не бажала його лестивих та лукавих слів. Але юнак, не перестаючи жадати краси дівочої, послав до неї із проханням, щоб зволила бути йому дружиною. Вона ж відповіла: "Маю Жениха Христа, Йому я служу і чистоту свою бережу, Він і душу, й тіло моє стереже від усілякої скверни". Почувши таку відповідь цнотливої дівиці, Аглаїд відчув, що ще більше захотів її, диявол його розпаляв і, не можучи ніяк її звабити, намислив викрасти її силою і, зібравши в поміч рівних собі безчинних юнаків, підстерігав її на шляху, яким дівчина звичайно ходила до церкви на молитву. Там зустрів її і схопив, тягнучи силою до свого дому. Вона ж вельми волати почала, б'ючи його у вуста і плюючи на нього. І тоді почули лемент той сусіди, вибігли із домів своїх і відібрали ягницю непорочну, Юстину святу, із рук лихого юнака, як із пащеки вовчої. Розбіглися всі зібрані безчинники, і Аглаїд із ганьбою пішов до свого дому, не знаючи, що далі чинити. Лихе похотіння в ньому примножилося й спокусило його до ще однієї лихої речі: пішов до великого волхва та чародія Кипріяна, жерця ідольського, і йому скорботу свою повідав, просячи помочі від нього, срібла й золота обіцяючи йому дати багато. Кипріян же, все від нього вислухавши, утішив його, обіцяючи йому все його бажання сповнити. "Я, — рече, — учиню так, що сама дівиця шукатиме твоєї любові й бажатиме тебе більше, аніж ти її". І, отак утішивши його, відпустив добронадійного. Взяв, отож, Кипріян книги учення свого, закликав одного із нечистих духів, про якого гадав, що швидко зможе Юстинине серце розпалити поганим похотінням до того юнака. Диявол же пообіцяв достеменне це йому сотворити і з гординею сказав: "Не незручне це мені є діло, адже я не раз міста стрясав, стіни розвергав, доми розділяв, кровопролиття та батьковбивства влаштовував, ворожнечі та гніви великі поміж братів та подруж закладав; багатьох, що дівствувати бажали, до нечистоти привів; інокам, які в горах у скитах були, звиклим до великого посту і які ані гадали ніколи про плоть, похіть блудну вкладав і навчив віддаватися пристрастям плотським; інших же, котрі до покаяння та відречення всього прийшли, знову навернув до первісних лихих справ; багатьох цнотливих у любодіяння вкинув, то чи не зможу й однієї цієї дівиці схилити до любові Аглаїдової? А ще більше скажу: Ділом самим силу свою невдовзі явлю, тільки прийми ці ліки, — і посудину якусь повну подав, — і дай цьому юнакові, хай покропить дім Юстини, і побачиш, що буде".

Це сказавши, відійшов. Кипріян же покликав Аглаїда, послав його покропити таємно Юстинин дім із диявольської посудини. І так сталося: ввійшов туди біс блудний із розпаленими стрілами плотської похоті, щоб серце дівоче любодіянням поранити, плоть же її нечистою похіттю розпалити.

Мала звичай діва щоночі воздавати молитви свої Господеві, і сталося, за звичаєм, коли о третій годині ночі звелася, молячись Богові, — і відчула в тілі своїм непостійні вітри й бурю лиху тілесної похоті та розпалення вогню геєнського. І пробувала в тій напасті та внутрішній бурі довгий час: прийшов був їй у пам'ять отой юнак Аглаїд, і постали в ній думки лихі. Дивувалася дівиця і сама себе соромила, провідчувши свою кров, ніби в конові киплячу, і мислила про те, чого завше ніби якоїсь скверни бридилася. Бувши ж добророзумна, Юстина пізнала, що ця брань у ній постала від диявола, і тоді, взявши за зброю хресне знамення, прийшла до Бога гарячою молитвою і заволала із глибини серця до Христа, Жениха свойого, кажучи: "Господи Боже мій, Ісусе Христе, це вороги мої постали на мене, сіть уготувавши ногам моїм і смиривши душу мою; я ж пом'яну ім'я Твоє і розвеселюся, а коли вони допікатимуть мені, я до Тебе вдамся і надіюся, що не порадіє ворог мій щодо мене; знай-бо, Господи Боже мій, що я раба Твоя є і чистоту тіла свого для Тебе бережу, і душу свою Тобі я вручила. Збережи-бо вівцю свою, добрий Пастирю, не віддай на з'їжу звірові, який шукає, аби мене ковтнути, дай подолання на лихе бажання плоті моєї!" І так свята діва, терплячи на молитві довго, посоромила ворога, був-бо переможений її молитвою, відбіг од неї із соромом — і повернувся мир у плоть та серце Юстині, і погасло полум'я бажання, і брань перестала, і кипіння крові заспокоїлося, і віддала славу Богові, переможну пісню співаючи.

Диявол же повернувся до Кипріяна із лихою звісткою, що нічого не досяг. Запитав його Кипріян, з якої причини не може здолати дівиці. Він же, хоч і не хотів, сказав істину, мовлячи: "Через те не зміг, що бачив на ній якесь знамення, його й злякався і здолати не зміг". Кипріян же покликав лютішого біса і послав його на спокусу Юстини. Той же, пішовши, учинив більше, аніж перший, з більшою силою напавши на неї, але дівиця теплішою молитвою озброїлася і більший з'являла подвиг — одяглася-бо у волосяницю і мертвила плоть свою повстримністю та постом, хліб тільки з водою ївши. І отак, упокоривши пристрасті плоті своєї, здолала диявола і прогнала його із соромом — той, як і перший, нічого не зміг і до Кипріяна повернувся. Кипріян же закликав одного із князів бісівських і повідав йому про несилу посланих бісів, що однієї дівиці здолати не змогли і просив у нього помочі. Той же суворо докорив першим бісам, що не досить управні в тому ділі і не знали, як усолодити любодіяння у серці дівиці, подав добру надію Кипріянові, обіцяючи, що сам інакше спокусить дівицю, і відійшов від Кипріяна. Перетворив себе в жінку і так увійшов до Юстини. Сівши ж, почав бесідувати з нею від слів Божих, ніби бажав наслідувати життя та чистоту її, і питав її, яка є нагорода такого тілесного життя й чистоти.