Читати книгу - "Заміж за незнайомця, Уляна Пас"

Я мовчала, поки батько власноруч виводив Бориса з будинку. І лише коли гримнули вхідні двері, змогла видихнути й сіла на диван.  

- Все ще будеш його захищати? - запитала у матері, котра не зводила погляду з дверей.

- Я дійсно вважала його хорошим хлопцем. Пробач, - мама ледь помітно усміхнулася, а я швидко посунулася ближче та потрапила в її обійми. - Ти ще знайдеш своє щастя, люба. У тебе все для цього є. 

- Не треба мені більше щастя, - фиркаю крізь сльози. - Одній набагато краще.

Чомусь в пам'яті спливає ранок, коли я прокинулася в одному ліжку з незнайомцем. Цікаво, чи побачимося ми ще колись? Хоча... напевно, все-таки ні. Не факт, що він також запам'ятав щось з тієї ночі. Як він мене шукатиме, якщо навіть не знає, як я виглядаю? По обручці на пальці?

- Я скасував усе і гостей попередив, - батько повернувся у вітальню і сів у крісло. - Завтра зустрінуся з його батьком і розірву всі контракти.

- Чи варто так радикально це робити? - дивуюся. - Я не хочу, щоб мої стосунки з Борисом якось відбивалися на твоєму бізнесі.

- Діло не в стосунках, люба, - серйозно поглянув на мене батько. - Я не люблю, коли мені брешуть. Зараз Борис бере на себе усі обов'язки по керуванню сімейним бізнесом. Я не буду працювати з брехуном. Це не в моїх принципах.

Я не стала сперечатися з батьком, тому що чудово його розуміла. Довіру до Борі він втратив, і якщо мій колишній так просто брехав про зраду, то що йому коштує брехати стосовно бізнесу? 

- Залишишся сьогодні вдома? - питає мама, погладжуючи моє волосся. 

- Так, хочу відпочити після перельоту.

- До речі, як минув дівич-вечір? Повеселилися там? - з цікавістю питає мама, а я завмираю. Ховаю руку так, щоб ніхто з батьків не побачив мою нову обручку і вдаю веселу усмішку. 

- Ще й як! - відповідаю та підводжуся на ноги. - Я піду до себе. Пізно вже.

Цілую по черзі обох батьків і піднімаюся сходами на третій поверх, де й знаходиться моя кімната. Валіза уже тут, але переодягатися чи робити будь-що мені зовсім не хочеться. Всередині якась порожнеча, наче хтось забрав частину моєї душі. Біль від зради Бориса повільно, але впевнено роз'їдає зсередини. Я намагаюся не показувати, як мені важко від цього, але тут, за зачиненими дверима я можу дати волю сльозам. 

Лягаю поверх покривала й довго плачу в подушку. І коли сон забирає мене в свої обійми, сльози нарешті висихають. 

Наступного ранку приймаю душ та одягаю чистий одяг. Мама уже на кухні готує сніданок і, поцілувавши її, беруся за млинці з варенням. Вдома біль не такий сильний, але залишатися тут вічність - не варіант. Завтра потрібно повертатися до навчання, тому сьогодні потрібно їхати у свою квартиру. 

Попрощавшись з батьками, повертаюся у Мерседес батька і водій везе мене в місто. Моя квартира в новому житловому комплексі. Простора, світла, з дизайнерським ремонтом. Я дуже люблю це місце, адже усі деталі до інтер'єру обирала сама. 

Встигаю лише поріг переступити, коли оживає мій телефон. Усміхнене обличчя Борі на заставці починає мене дратувати, тому, не придумавши нічого кращого, просто вимикаю гаджет повністю. 

Розібравши валізу, дістаюся холодильника, та коли  бачу порожні полиці, розумію, що варто з'їздити в магазин. Тільки от зробити це так і не встигаю, тому що відчинившм двері, бачу на порозі Ліку, Олю та Настю.

- Куди зібралася? - широко усміхається Ліка. - А ми прийшли підтримати тебе в такий непростий час.

Подруга трясе у мене під носом пляшкою з шампанським, а я розумію, що більше ніколи не буду його пити. 

- У нас ще тортик є!  - Оля демонструє  мені коробку з тортиком і настрій швидко піднімається вгору. 

- І фрукти! - Настя показує пакет з апельсинами та яблуками.

- То ти нас впустиш, чи так і будемо стояти на порозі? - нетерпляче переминається з ноги на ногу Ліка. 

- Впущу, якщо обійдемося без шампанського! - киваю на пляшку в її руці.

- Боїшся, що таємничий красунчик об'явиться? - фиркнула Ліка. - Не варто! Він же там залишився, а ти тут! 

Подруга мала рацію, і боятися дійсно не варто. Та чомусь у мене було стійке відчуття, що просто так все не закінчиться. Невже у тієї ночі, якої я зовсім не пам'ятаю, може бути продовження?