Читати книгу - "Останній сон, Ігор Даровський"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Батько тягне до мене руки. І я хочу протягнути руки до нього. Але в кімнату вбігає сестра. І він підхоплює її на руки. Батько сьогодні виграв на ставках і це гарний день.
– Сон – це лише крихкий кришталь! – кричить він і підкидує мою сестру вверх. – Іди, віднеси брату подарунок. Він тримає у руках амулет з вовком. І я знову розбиваю цей спогад вщент.
Батько спілкується з кимось на підвищених тонах. Повністю розчавлений. Він робить вибір і я відчуваю, що це кінець. Мати б’є його по обличчю, а сестра просто плаче в кутку. Це той самий день, який я хотів забути і стерти зі своєї пам’яті. Людина, з якою спілкувався батько несподівано робить крок в мою сторону і я знаю, що відбудеться далі. Він забере мене назавжди. Я стискаю у руці амулет з вовком і намагаюся опанувати жах. Я немов замерзаю на місці, а він підходить все ближче. І у останній момент я знаходжу у собі сили розбити чергове скло…
Підвал у якому я прив’язаний до стільця. А чоловік з гидкою посмішкою рухається до мене з тонким скальпелем. Я не хочу більше відчувати це. Я вже готовий здатися і вийти з цього жаху. Створити іншу реальність і заховатися у ній. Але якщо він витримав, то і я маю.
І в цей момент мій крик стає ультразвуком, що знищує ці кристали пам’яті назавжди…
– Сон – це лише крихкий кришталь…, так, батьку? – ми стоїмо разом з ним на схилі величезної гори. Так високо, що я бачу лише хмари унизу. Уламки жахливих споминів валяються під нашими ногами. Їх так багато.
– Не знав, що тобі було так боляче, – я так завинив перед ним, і знаю, що будь-які слова зараз будуть здаватися фальшивкою.
– Тут тільки я і ти. Остання битва на горі Олімп. За трон громовержця! – він клацає пальцями і трохи вище з’являється золотий трон, що виблискує у променях сонця.
– Я не буду з тобою битися, – дивлюся на відображення сонця в уламках жахів, – адже якщо я виграю, то не зможу повернути борг і моя остання ставка програє.
– Що? – він все розуміє, але хоче, аби я проговорив це в голос. Думаю і магістр і люди у залі також хочуть, аби драматургія цього епізоду досягла кульмінації.
– Я поставив усі гроші, що заробив у ексклюзивному сні на твою перемогу. Сподіваюся, що мій виграш, дозволить твоїй мамі і сестрі нарешті почати нове життя. З тобою чи без.
– Ти знову кидаєш мене? – чую як тремтить його голос. І мені так шкода, що я зіпсував всі реальності які у нас могли бути. Що я зміг нормально почути свого сина тільки уві сні.
– Іди на свій трон, – я кидаю останній погляд на золотий стілець, якого я так прагнув. – Ти його заслужив.
Ми не обіймаємося, хоча обидва цього хочемо. Просто дивимось один на одного кілька секунд. А потім він йде вверх, а я підходжу до краю. І роблю той самий стрибок, який хотів зробити із самого дитинства. Занурююсь у хмари, відчуваючи як вони лоскочать мене.
Раптом вони закінчуються і я бачу білі схили і холодне море, яке кличе до себе.
І це найпрекраснішій останній сон про який я міг мріяти.
31.08-3.09.2024
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Останній сон, Ігор Даровський», після закриття браузера.