Читати книгу - "Поява Літи, Ганна Корт"

— Ні не стріляйте прошу! Вона мене захищає! Літа пусти його! Прошу дівчинко! — ридаючи просила я. 
Вона не пускала, а тільки голосніше гарчала. Поліціанти розуміючи у чому справа опустили зброю. Джек мало не плакав та корчився від болю. Але більше не рипався. 

— Хороша дівчинка! Молодчинка! А тепер відпусти його, — поліцейський обережно підходив до собаки. 

Літа почала гарчати злісніше. Й сильніше прикушувати руку Джека. Я плакала. 
— Літа! Будь ласка,  пусти його. Він мені більше не нашкодить. Благаю йди до мене! — я не рухалася з місця. 

Мені було страшно. Мене усю трясло, Руками я притримувала на собі рештки подертого одягу. І тут сталося диво! Собака пустила його руку. Зуби й мордочка були замащені кров'ю. З руки теж текла кров. Багато крові. Поліцейські щось говорили по рації Джек стогнав від болю. А Літа скавучи підбігла до мене. Схвильована почала обнюхувати мене, тертися об мене головою та облизувати обличчя. Я гладила її тремтячими руками, сміялася і плакала від щастя водночас що з нею усе добре.  
Вона моя захисниця! 

Приїхала швидка забрала Джека, оглянула мене та собаку на наявність серйозних ушкоджень. Поліція взяла в мене показання відкрила справу та попросила предявити документи свої й собаки. Добре що в мене вони були як і довідка що собака не хвора на сказ. Джек щойно звільнився хотів звинуватити мою собаку у нападі, але факти грали проти нього.  Взяли показання у сусідів які не раз чули як ми з Джеком сваримося. Звукоізоляція в домі така собі. Джека звинуватили в спробі згвалтування. На місці з мене зняли побої тож відвертітися в нього б не вийшло. Мені сказали що рана на руці дуже глибока тому у колишнього залишиться шрам на все життя довелося робити переливання крові й накладати шви. Ще що мені дуже пощастило з собакою.