Читати книгу - "Золотавий кудрявець і долі невипадкових людей. Ч. 1. Сирота., S Batura"

V

Тримаючись поглядом неймовірно спритних люмінесцентних метеликів, Тім швидко наблизився до Бессарабської площі та миттю спустився в підземне містечко під нею. 

Зоставшись без свого переслідувача, променисті комахи влаштували справжній танок над бульваром, а потім, ніби злякавшись, розпорошились між сріблястими тополями. 

— А тут спекотно, — щойно потрапивши до торговельного центру, сказав випускник і розстібнув пальто. 

«Народу немало», — подумав він, ступаючи вглиб широкого і добре освітленого проходу, що з двох боків ряснів високими вітринами з розмаїттям товарів міжнародних і вітчизняних брендів. 

«Ну, звісно, сьогодні ж п'ятниця — вдалий час для покупок», — згадав Тім і став випадковим слухачем коротких діалогів. 

— Мамочко, матусю! — гучно звернулася молода дівчина в норковій шубці, тримаючи пакети з купленим на руці. — Я ще хочу парфуми від «Шанель». Ти обіцяла. 

— Ой, які шапочки тут продаються, — обомліла респектабельна дама і миттю заскочила в бутик із головними уборами. 

— Вирішено, — звернувся до сина чоловік із волоссям, що стирчало з носа. — Купуємо тобі справжній спортивний костюм «Адідас». Не дарма ж мати цілий рік гроші збирала. 

— А де вибрати українські сувенір? — як міг, запитав іноземець і блиснув новим портфелем. 

— На першому поверсі, — пролунала коротка відповідь нечастого гостя столиці з дерев'яним козаком під пахвою, золотистою булавою і масивним кулоном на шиї з найближчого монастиря. 

— Дякую, гетьмане, — посміхнувшись, відповів іноземець.

Пухкенька дружина затареного чоловіка гордо мовила: 

— Ось бачиш, я ж тобі казала, що з цією булавою ти — справжній гетьман! 

— Ага, — погодився красень. 

Пара розчинилася в натовпі. 

«Може, й мені зайнятися продажем цікавих дрібниць? — завирував думками Тім. — Не дарма в університеті мудрості вчився». Однак хлопець стримався: «Для цього ж потрібен стартовий капітал і чималий». І подумки вів далі: «Або з дерев’яних колодок виточувати капці чи орендувати кав'ярню на колесах? Як я колись думав. Ні, мабуть, стаканчики для олівців із втулок для туалетного паперу оригінальніші та вигідніші у продажу». 

Кудрявець не міг визначитися, минаючи торгові вітрини підземного містечка під Бессарабською площею. 

Непомітно для себе він наблизився до величезного майданчика, в центрі якого розміщувалась огороджена скляним парапетом циліндрична діра, а над нею звисав дах у вигляді прозорого купола.

«Хай там що, мені є над чим подумати», — резюмував хлопець. 

Мигцем він глянув за парапет, оточений безліччю людей. 

— Тут буде якесь шоу? — поцікавився Тім одразу після того, як очима вперся у трійку строкатих папуг, які розминали лапи на білому столі біля фонтану. 

— Схоже на те, — відповів низенький чоловік праворуч і вказав пальцем на шоумена у трикутному капелюсі: — А цей пірат у сорочці та парусинових штанах явно ведучий. 

Дехто осторонь також відреагував на запитання: 

— Знав би, сказав. 

— Так-так, це буде шоу папуг. Дивіться, на столі мініатюрні велосипеди, м'ячики, різні кільця та навіть ролики. 

— Прикольно, — здивувався Тім, розвертаючись. — Шкода, у мене часу немає подивитися. 

Однак піти не встиг, бо заціпенів від гаркавих голосів, що прокотилися простором: 

— Ор-р-р-ри-гінальне шоу! Ор-р-р-ри-гінальне шоу! Ар-р-р-ра ба-ла-кун дає р-р-роз-ва-ги! 

— Одуріти! — закивав головою випускник, уперше в житті спостерігаючи за тим, як трійця пернатих птахів штовхається біля мікрофона та людською мовою клацає дзьобами. 

— Ха-ха-ха! Ха-ха-ха… — над скляним парапетом вибухнув сміхом народ. 

Біля фонтану додалося публіки. 

— Я — найкращий велосипедр-р-рист! — намагаючись не гаркавити підказки пірата-дресирувальника закричав білий ара і закрутив педалями мініатюрного велосипеда. 

— Гоша сапер-р-р, а не велосипедр-р-рист! — своєю чергою оголосив бойкот гнутоклювий красень з розкішним пір'ям червоного, синього та жовтого кольорів і, розмахнувши свої хвилясті крила, гордовито повторив: — Гоша сапер-р-р, а не велосипедр-р-рист!

Глядачі незвичайної вистави знову засміялися. Третій і найспритніший ара з косматою холкою вчепився лапами за ролики та погнав у них збирати кільця на столі. Райська музика і чудова атмосфера тропічної площі з пальмами, фонтаном, птахами в цирковій дії трохи приспали пильність Тіма і, якби не раптове осяяння, він би точно спізнився на зустріч. 

— Еврика! — раптом вигукнув він. 

— Еврика! Еврика… — підхопила його слова захоплена публіка. 

Але хлопцю вже було не до цього. Він покрокував далі з думками про мавп, яких можна навчити співати — і буде тобі оригінальний бізнес-продукт. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍