Читати книгу - "Коли музика замовкає, Axolotl"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Збоку лунав ледь приглушений шепіт:
— О-о-о, зараз почнеться, — пробурмотів Лукас, спостерігаючи за перепалкою.
— Беру попкорн, — додала Камілла, схрестивши руки.
— Якщо тобі так не подобається працювати зі мною, попроси заміну, — кинув Габріель, його голос був рівним, але в очах спалахнув виклик.
— Ой, не хвилюйся, я б із задоволенням, — Алісія глянула йому просто в обличчя. — Але, на жаль, я професіонал. І працюю навіть із тими, кого воліла б не бачити.
Даміан, який до цього мовчки стежив за суперечкою, прочистив горло:
— Ем, може, ми… повернемося до роботи?
— О, так, давайте, — голос Алісі звучав солодко, як отрута. — Але під ту музику, що була затверджена.
— Ви обоє такі милі, коли злитеся, — прошепотіла Камілла Лукасу.
Той тихо засміявся:
— Ставка ще в силі?
— Тепер я навіть впевнена в своїй перемозі. Дай їм ще тиждень. Максимум.
Тим часом Габріель і Алісія продовжували палити одне одного поглядами, навіть не підозрюючи, що їхнє протистояння стало найгарячішою темою серед команди.
Після напруженої репетиції Камілла буквально витягла Алісію з залу, схопивши її за руку та потягнувши в коридор.
— Окей, ти мені зараз все розкажеш, — заявила вона, схрестивши руки.
— Камілло, що ти робиш? — Алісія спробувала вирватися, але подруга була наполегливою.
— Ні, що ти робиш? — Камілла пильно глянула їй в очі. — Ти поводишся так, ніби хочеш його знищити.
Алісія зітхнула, провела рукою по обличчю й оперлася на холодну стіну.
— Ти думаєш, що мені легко? — пробурмотіла вона. — Я думала, що впораюся. Що зможу просто працювати…
— Але? — Камілла підняла брову.
— Але це важче, ніж я уявляла, — Алісія похитала головою. — Як тільки я бачу його, в мені все закипає.
Камілла схилила голову набік.
— Гаразд, уточнимо: закипає від злості чи від чогось іншого?
— Камілло! — Алісія глянула на неї з докором.
— Ну, вибач, але ваші суперечки більше схожі на прелюдію до пристрасного поцілунку, ніж на професійний конфлікт, — вона підняла руки вгору.
— Це не смішно.
— Це просто занадто очевидно, — Камілла закотила очі.
Тим часом у студії Лукаc підійшов до Габріеля, який сидів за піаніно й бездумно перебираючи клавіші.
— Отже, як справи з Алісією? — невинно запитав він, з усмішкою сідаючи поруч.
— Чудово, — глухо відповів Габріель, навіть не піднімаючи голови.
— Ага, звісно, — Лукас іронічно хмикнув. — Ти ж знаєш, що на ваших суперечках уже можна заробляти ставки?
— Не сміши мене.
— Я серйозно. Камілла впевнена, що ви не витримаєте тиждень.
Габріель скривився.
— Вона так думає?
— Угу, і знаєш що? — Лукас нахилився ближче. — Я, мабуть, теж починаю так думати.
Габріель обернувся до нього, погляд сповнився сумішшю роздратування й роздумів.
— Я просто хочу, щоб вона сказала, що їй не байдуже, — тихо зізнався він.
Лукас на мить замовк.
— Ну, чувак, вибач, але вона не скаже.
— Чому?
— Бо їй не байдуже, і вона боїться, що якщо скаже це вголос, ти розіб'єш їй серце знову.
Габріель стиснув щелепи.
— Вона думає, що це зробив я.
— То, може, варто нарешті пояснити, що це була не твоя вина?
Габріель провів руками по обличчю.
— Легше сказати, ніж зробити.
Лукас розслаблено відкинувся назад.
— А ти спробуй. Інакше ця історія закінчиться ставками, а не другим шансом.
***
Алісія стояла перед дзеркалом у танцювальній залі, намагаючись знайти в собі сили зробити бодай один рух. Але тіло не слухалося. Голова була забита іншими думками.
Коли двері різко відчинилися, вона вже знала, хто це.
— Ми повинні поговорити, — голос Габріеля звучав тихо, але твердо.
Алісія стиснула щелепи.
— Нам нема про що говорити.
— Це було непорозуміння, — він підійшов ближче. — Вона… вона поцілувала мене зненацька.
Алісія холодно глянула на нього через дзеркало.
— І ти, звичайно ж, не міг її зупинити?
Габріель провів рукою по волоссю, роздратовано зітхнув.
— Я одразу відштовхнув її, але ти втекла, навіть не дала мені пояснити.
Вона розвернулася до нього.
— А що тут пояснювати? Я все бачила.
Він зробив крок ближче.
— Ти завжди так робиш? Як тільки щось здається тобі неправильним, просто тікаєш?
Вона знову відчула той гіркий клубок у горлі.
— А ти завжди так? Дозволяєш, щоб тобою грали?
Габріель стиснув кулаки.
— Це несправедливо, Алі.
Вона опустила погляд.
— Знаєш, — голос її затремтів, — мені вже байдуже.
Він замовк.
Алісія глибоко вдихнула і сказала те, що вирішила ще до цієї розмови:
— Я йду.
Габріель звів брови.
— Що?
— Я відмовляюся від гранту. Покидаю школу.
Він похитав головою.
— Це через мене?
Вона гірко всміхнулася.
— Не все в цьому світі крутиться навколо тебе, Габріелю.
— Але ти жила цією мрією, Алі. Танці — це твоє життя.
Вона відвела погляд, не в силах подивитися йому в очі.
— А може, я просто не настільки хороша.
Габріель зробив крок до неї, ніби хотів її втримати, але вона вже відступала.
— Прощавай, Габріелю.
І цього разу він не пішов за нею.
***
— Добре, народ, давайте без драм, — головний координатор зйомок, місіс Рейнольдс, перехрестила руки на грудях, оглядаючи команду. — У нас велика відповідальність перед інвесторами, і ми не можемо дозволити, щоб якісь… особисті питання впливали на роботу.
Алісія й Габріель стояли по різні боки приміщення, зберігаючи крижану дистанцію.
— Ми професіонали, — сухо сказала Алісія.
— От і чудово, — місіс Рейнольдс усміхнулася. — Тому вам із Габріелем призначено офіційну вечерю з нашими головними спонсорами.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли музика замовкає, Axolotl», після закриття браузера.