Читати книгу - "Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр."

— Як добре!

Це попри дощ із градом, який б’є по голові. Я отямилась і сказала:

— Пробачте мені! Я не знаю, що на мене найшло.

Та Буратино заперечив:

— Ніяких вибачень! Це честь для мене!

Тут з’явилася матінка, яка в цей момент ішла на ринок по картоплю, але загубилася в урагані і відразу зіпсувала всю малину. Мама стала з мене сміятися.

Їхали ми додому під грім і блискавки. Бігли крізь сади-городи брудним океаном калюж!

Незважаючи на цю чудну подію, була сьогодні і сварка: хлопець років дев’ятнадцяти в кафе прив’язався до мене (хоча я була в хустці й довгому одязі). Він заявив, що я — «росіянка», і моя мати росіянка, і щоб я «забиралась у Росію». На що я відповіла, що в нього батько — «наркоман», раз він виріс таким дурнем, і щоб він сам забирався в Росію, а тут мій дім!

27.08.

Учора Буратино сказав:

— Патошко, ти мені снилася!

А я сказала, що він мені теж снився. Це правда. Я бачила інопланетний корабель, іншу планету. Сталась аварія, дув сильний вітер, ми прагнули вижити. І, звичайно ж, Буратино був у цьому сні моїм коханим. Коли я розповіла свій сон, Буратино витріщив очі. Я запитала, що йому снилось. А він хитро відповів:

— Продовження твого сну!

29.08.

Від камери схову (де товар) загублено ключ, і Буратино не зміг торгувати. Приходили любителі музики в наш ряд, але, на жаль, продавця музичних касет не було. Ми з мамою пояснювали покупцям, щоб завтра прийшли.

Попереду жах: насувається школа, і ринок я бачитиму уривками. Мені доведеться ходити трасою зовсім самій — можуть запхати в машину, вкрасти. Страшно. Доведеться знову з усіма сваритись і битись у класі.

Я розмовляла з росіянкою — вона торгує. Бабуся Іра. До них уночі вломилися бойовики. Виламали двері, сталі ходити кімнатами, дивитися речі.

Вона була зі своїм старим чоловіком. Той сліпий. Думали, їх уб’ють. Бабуся Іра злякалась, але вирішила дати незваним гостям чаю — за кавказьким звичаєм. Вона принесла тацю, поставила перед бойовиками. Ті поговорили про щось чеченською. Потім сказали російською, що йдуть і вбивати не стануть, тому що бабуся Іра прийняла їх належним чином, пригостила.

Бабуся Іра та її чоловік вирішили вибиратись із Ґрозного. Але їм немає куди навіть поїхати, тільки ночувати на лавках у парках Росії. Вона намагається заробити на квиток на автобус до найближчого російського міста. Продає речі з дому.

31.08.

Я вмію «бачити». Це гра така. На уяву. Медитуєш, заплющуєш очі, а потім уявляєш когось і дивишся в реальному часі, що ця людина робить. Ну ніби щось може збігтися. Я провела кілька експериментів — виходить.

Бачила Лялечку й тьотю Кусум. Тьотя Кусум теж цікавиться грою на уяву і намагається вгадувати предмети та дії інших людей.

01.09.

Ух! Який бардак!

Ходила я сьогодні до школи. Наші в класі пошепотілися, що я погана «гаскі» — тобто росіянка. Але привіталися, коли я голосно сказала їм: «Салам Алейкум!» Це, виявляється, діє!

Бачила Сету, Тину й Кассі. Здалеку — Магу! Школа починається 10 вересня.

Я провела експеримент із тьотею Кусум: я ж не знаю, де вона живе. Увечері заплющила очі й запитала: що тьотя Кусум робить? І ніби побачила, що вона читає книжку в синій обкладинці! Сьогодні ми зустрілись і вона сказала, що сиділа і в цей час (домовлений) читала блакитний журнал!

Знову той хлопець із кафе чіплявся та обзивав мене через національність, кричав непристойності, погрожував мене вбити.

Удома я читала п’єси пана Мольера у двох книгах від 1913 року з нашої бібліотеки.

07.09.

Чому я не детектив? Ці думки відвідали мене після того, як я провела експеримент із Буратино. Я медитувала, потім заплющила очі і побачила на стільці біля його ліжка — пістолет. А наступного дня, тобто сьогодні, Буратино сам підійшов до нас і розговорився. Найдивовижніше, що він дійсно має пістолет! Старий, із барабаном, як я описала з «гри на уяву». Це означає, що в мене є якийсь дар. Адже я не знаю навіть вулиці, де живе цей хлопець.

Буратино був такий шокований, що виклав свою історію, вона непроста. Його мати кинула в три роки й вийшла заміж за іншого чоловіка, залишивши дитину, як і прийнято тут, із батьком. У матері від іншого чоловіка народився син, якого вона любить і вважає рідним, а Буратино не вважає, тому що кинула його сама, коли була ще юною дівчиною. Зараз зведеному братові Буратино 24 роки. Батько Буратино відразу, як вигнав дружину, взяв нову. Мачуха з перших днів незлюбила чужу дитину: вона била його і штовхала, як тільки бачила. Своїх дітей мачусі Бог не дав, але вона вирішила відібрати будинок! Вона налаштовувала батька проти сина, як могла, все життя.

Її мрія: продати будинок і виїхати. А коли Буратино привів собі молоду дружину, мачуха знущалася з його дружини, а та не мала сміливості опиратися за місцевими звичаями: це було не життя, а пекло. Проте Буратино вирішив не поступатись і не йти з дому, де народився. Однак батько став любити його менше через нацьковування дружини.

Одного разу в грозу зламалась антена телевізора, і Буратино поліз на дах лагодити її. Батько, побачивши це, теж поліз на дах їхнього будинку. Батько давно прагнув скандалу. Він ударив Буратино так, що перебив на руці сухожилля і задзюрила кров.

— Ти мій батько! Але не смій бити мене! Я вже дорослий! — сказав Буратино і нагнувся, щоб хоч якось полагодити антену.

А батько вдарив його в шию. Як колишній боксер, він знав місця, куди бити заборонено. На шиї здулися вени, і Буратино почав непритомніти під дощем на даху! Але не знепритомнів. З останніх сил він зібрався й теж ударив батька — старого чеченця. Відлупцював його так здоровою рукою, що той заплакав! Потім кілька днів Буратино пролежав у лікарні. У нього досі на руці шрам!

Батько з мачухою заявили в шаріатський суд, що Буратино хотів убити батька. Вимагали, щоб його стратили! Шаріатський суд розібрався і не знайшов нічого, за що Буратино варто було б покарати! Мачуха підсилала кілька разів до нього вбивць, але ті не впорались. Саме тому Буратино купив собі пістолет у магазині «Мисливець і рибалка». Дружину налякали так, що вона не живе в будинку батька Буратино. Утекла.

Цей будинок немов проклятий. Уночі Буратино не спить: