Читати книгу - "Твої очі, Валерія Оквітань"

Але єдине з цим погоджувався Арнольд, якщо того Сергія варто прибрати, то якомога швидше. Бо інакше це може зробити він.

— Ти мені вибач. — Через деякий час мовив Андрій. — Але я маю попередити охорону, аби краще слідкували за дівчиною. А заодно і за Ладою. Мені не вдасться раніше вирватись, так хоч, щоб вони були під наглядом.

— Звісно. Побачимось завтра вранці. Не забудь про поїздку. — Відсторонюючись погодився чоловік. А потім й зовсім вийшов з кабінету, залишивши Андрія одного, який вже телефонував начальнику охорони.