Читати книгу - "Повстала з попелу, Делісія Леоні"

Він залишив мене у своєму будинку, не спромігшись представити матері, не спромігшись подати інформацію в королівську службу. Залишив мене, щоб убити проклятого мандрівника, а потім просто півроку жив зі своєю коханкою, забувши про мене і навіть не згадуючи?

Я не відразу звернула увагу, що перстень на руці почав дивно світитись. Я дивилася на нього, не розуміючи, що відбувається. Хотіла його зняти, але я навіть доторкнутися до нього не змогла. Біль змінився страхом. Декілька хвилин і все припинилося. А я різко відчула себе такою знесиленою, що просто впала на підлогу, знепритомнівши.

Була вже ніч за вікном, коли я прийшла до тями. Почувалася дуже змученою і перебравшись на ліжко знову заснула. Наступного дня я чекала біля вікна. Якщо він не повернеться, то його коханка мала рацію. Він просто залишив мене тут, щоб...

Але я згадувала сьогодні його слова, клятву, нашу ніч і намагалася вірити. Вже стемніло, а Деміана не було. Пора було лягати спати. Не було сенсу сидіти біля вікна і дивитись у повну темряву. Я вже переодяглася, коли почула за вікном гомін. Дворецький вийшов зустрічати свого хазяїна з маглампою.

Я завмерла, намагаючись почути його кроки. І вони наближались. Тихесенько відчинилися двері і на порозі з'явився Деміан. Я навіть не встигла нічого сказати, як опинилася в його обіймах, і мене нетерпляче почали цілувати.

— Як же я сумував, — почула я єдині його слова і всі примари минулого миттєво зникли з моєї душі. Я також припала до нього і відповіла на його пристрасть.

Він підняв мене і попрямував до ліжка. Не припиняючи мене цілувати, зірвав із нас одяг, і поклав мене на м'яке ліжко. Я не змогла не помітити його змін.

— Деміане! - вигукнула я і відірвалася від його губ. - Твої рани... твоє око...

— Так. Королівські цілителі здатні багато на що, - відповів він з усмішкою, але не дав мені насолодитися його чистим тілом, знову почав мене цілувати, спускаючись все до моїх грудей, накриваючи своєю гарячою рукою мій живіт.

— Я так сумував за тобою, Торі.

Мені не давали жодної секунди на те, щоб про щось подумати інше. В мені розпалили вогонь першим поцілунком, першим же дотиком. І чим довше ми відтягували цей момент, тим сильніше в мені палахкотіло полум'я.

Як і минулого разу я заснула в нього на грудях. Тільки цього разу мені здалося, що перед тим, як заплющились мої очі, я побачила в його руці синє полум'я. Напевно, гра світла або мій сон...