Читати книгу - "Війна Калібана"

простягнути зі шлюзу руку і набрати снігу. У той самий час, рій перешкод від Наомі поцілив сенсори ракет що їх переслідували, засліплюючи і збиваючи з пантелику комп’ютери.

Коли команда повернула контроль над кораблем, його обвело навколо Каллісто гравітацією і власними двигунами з новим вектором і більшою швидкістю. Дві ракети хоробро намагалися наблизитись і переслідувати, але решта чкурнули у випадкові сторони, чи зіштовхнулись зі супутником. Коли дві переслідуючи повернулися на курс, «Росі» мав величезну фору і міг не поспішати зі збиттям.

- Ми це зробили, - озвався Алекс. Капітана дещо збентежила недовіра в голосі пілота. Невже вони були так близько?

- Ніколи не сумнівався в цьому, - відказав Джим, - доправ нас на Тихо. Половина g. Я буду у своїй каюті.

 

Коли вони скінчили, Наомі вмостилася на свій бік у їхні спільні койці, її чорні кучері приклеїлися до мокрого лоба. Вона все ще хекала. Він теж.

- Це було…потужно, - порушила жінка тишу.

Голден просто кивнув, бо для слів йому все ще не вистачало повітря. Коли він піднявся по трапу з кокпіту, Наомі чекала вже звільнившись від ременів. Ухопила його і почала цілувати так сильно, що йому аж губи заціпило. Він не звернув на це уваги. Вони ледь встигли одягнутими дійти до кабіни. Всі наступні події були немов у тумані, та йому боліли ноги і вуста.

Наомі переповзла через чоловіка і вибралася з койки.

- Менті тре’ по маленькому сходити, - сказала вона вдягаючись і прямуючи до дверей. Джим знову лиш кивнув, все ще не маючи сил розмовляти.

Він вмостився на середині ліжка, потягнувшись руками і ногами. Реальність була такою, що каюти «Росінанта» не передбачалися для двох, як мінімум по кількості крісел, що одночасно були і ліжками.

Але за останній рік він все більше і більше часу проводив ночі в каюті Нагати, поки вона не стали типу їх спільною каютою і він більш ніде не ночував. Під час маневрів з перевантаженнями вони не могли ділити це місце, тож досі не спали під час подібних маневрів. І тенденція продовжувалась.

Джим почав засинати, коли люк відкрився і жінка повернулася. Вона кинула холодного, вологого віхтя йому на живіт.

- Оце підбадьорила! – відреагував Голден сідаючи.

- Коли я голову витирала вона взагалі кипіла.

- А ось це, - відказав Джим, витираючись, - було дуже непристойно.

Наомі посміхнулася, потім сіла на край койки і пхнула його пальцем в ребра, - ти все ще можеш думати про секс? Я думала що ми це питання винесли з твоєї системи.

- Гра у квача зі смертю чудово вплинула на мій рефракторний період42.

Все ще одягнута Нагата примостилася на ліжку біля нього і сказала:

- Знаєш, це була моя ідея. Я обома руками за те, аби утверджувати життя через секс.

- Чому в мене є відчуття що в кінці речення пропущене слово «але»?

- Але..

- Ага, ось воно.

- …є дещо, що нам варт обговорити. І це якраз підходящий час.

Голден повернувся до неї, і підвівся на лікті. На обличчі жінки впала прядка волосся, яку вона прибрала вільною рукою.

- Що я зробив?

- Це не зовсім те що зробив ти. Більш про те, чим ми робитимем прямо зараз.

Джим поклав руку їй на плече, але чекав продовження. М’яка тканина роби прилипла до вологої шкіри під нею.

- Мене турбує те, - вела вона далі, - що ми прямуємо на Тихо, аби утнути щось дуже необачне.

- Наомі, тебе там не було, ти не бачила…

- Я бачила, Джиме, через камеру на скафандрі Амоса. Я знаю що то було. Я знаю, наскільки воно тебе лякає. Мене це перелякало до гикавки теж.

- Ні, - відповів чоловік, здивувавшись люті в своєму голосі, - ні ти не можеш знати. Ти не була на Еросі, коли вони вирвалося, ти ніколи…

- Агов, я була там. Можливо у не найжахливішій ситуації. Не так як ти, - все ще спокійним голосом відповіла Нагата, - Але я допомагали переносити те, що лишилось від тебе та Міллера у медвідсік. І я спостерігала, як ти намагався там померти. Ми не можемо просто звинуватити Фреда в …

- Прямо зараз. От прямо зараз Ґанімед може змінюватися.

- Ні…

- Так. Так, він може. Ми можливо лишаємо за собою декілька мільйонів мертвих людей, які про це ще не знають. Меліса і Сантічай? Пам’ятаєш їх? А тепер уяви що їх розібрано на такі шматки, які наразі потрібні протомолекулі. Подумай про них як про частини. Бо якщо ця зараза шириться Ґанімедом, то це те чим вони є.

- Джиме, - мовила жінка, тепер вже з тривогою у голосі, - це якраз те, про що я кажу. Сила твоїх почуттів не є доказом. Ти близький до того, аби звинуватити у вбивстві жителів цілого супутнику людину, яка останній рік є твоїм другом і патроном. Ми знаємо що це не Фред. І ти йому винен зовсім не це.

Голден відштовхнувшись сів, частина його бажала фізично дистанціюватися від Нагати, інша частина була злою через те, що вона не достатньо симпатизувала.

- Я останню віддав Фредові. Я віддав йому і він переді мною присягнувся що ніколи не використає її. Але це не те що я побачив там, унизу. Ти називаєш Фреда моїм другом, але він завжди ставить свої задачі на перше місце. Навіть допомога нам є ще одним ходом у політичній грі.

- Досліди з викраденими дітьми? – запитала Наомі, - Ризикувати загибеллю цілого супутника, одного з найважливіших серед зовнішніх планет? Чи є в цьому для тебе сенс? Чи схоже це на Фреда Джонсона?

- Ґанімед потрібен АЗП навіть більше аніж внутрішнім планетам, - відповів Голден, нарешті прийнявши свій страх з тих пір, як вони побачили чорні нитки, - а вони його не віддадуть.

- Зупинись.

- Можливо він намагався їх відлякати, або обміняв на супутник. Як мінімум це пояснює жвавий рух флоту внутрішняків, який ми помітили.

- Ні. Зупинись, - знову повторила вона, - я не бажаю сидіти тут і слухати, як ти вмовляєш сам себе.

Джим почав щось говорити, але жінка сіла до нього обличчям і ніжно затулила його рот рукою.

- Мені не подобається цей новий Джим Голден, на якого ти обернувся.