Читати книгу - "Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю"

розум все ще був гострий, хоч і вкритий патиною алкоголю, самотності й наркотиків.

Айзеку хотілося сказати: «Я ж говорив, що ми могли б знайти тобі місце для ночівлі», але стримався. Йому цікаво було дізнатися, до чого вів Яґарек.

— Серед них є чоловік, освічений п’яниця. Не певний, що він уважає мене реальним. Можливо, я для нього нав’язлива галюцинація. — Яґарек глибоко вдихнув. — Я говорив із ним про твої теорії, про кризу, тож він захопився. І цей чоловік сказав мені «Чому б не піти до кінця? Чому б не використати Крутень?»

Запала довга тиша. Айзек роздратовано труснув головою.

— Я прийшов запитати тебе про це, Ґрімнебуліне, — продовжив Яґарек. — То чому б не спробувати Крутень? Ти намагаєшся створити науку з нуля, Ґрімнебуліне, а така енергія вже існує, техніки користування нею відомі... Я питаю як неук, Ґрімнебуліне. Чому б тобі не використати Крутень?

Айзек тяжко зітхнув і потер долонею лице. Він сердився і хвилювався, бажаючи негайно припинити розмову. Вчений повернувся до ґаруди й підняв руку.

— Яґареку... — почав було говорити, і в ту саму хвилину почулося гупання вхідних дверей.

— Агов! — гукнув веселий голос.

Яґарек закляк. Айзек скочив на ноги з блискавичною швидкістю.

— Хто там? — крикнув учений, стрімголов спускаючись униз.

З-за дверей визирав якийсь чоловік. Виглядав люб’язним, аж занадто.

— День добрий, пане. Я стосовно конструкта.

Айзек похитав головою, не маючи поняття, про що торочить цей чоловік. Потім глянув угору, проте Яґарека не було видно. Він відступив від краю платформи в тінь. Чоловік у дверях тим часом простягнув Айзекові візитівку.

«Натаніель Оріабен. Ремонт і заміна конструктів. Якість і ретельність за прийнятну ціну», — говорилося в ній.

— Учора приходив один чоловічок. Звали його... Серачін? — невпевнено прочитав з листка візитер. — Сказав, що модель-прибиральник... е-е... ЕКВ 4-е барахлить. Може, вірус, може, ще що. Я мав прийти завтра, але був тут недалечко по роботі й вирішив зайти, глянути, може, й застав би кого.

Чоловік сяйнув усмішкою і сховав руки у кишенях засмальцьованої роби.

— Добро, — відповів Айзек. — Розумієш... зараз не дуже зручний час...

— Та нічого. Як хочете, звісно. Але... — чоловік роззирнувся на всі боки, перш ніж продовжити, так ніби збирався повідати якусь таємницю. Пересвідчившись, що нема чужих вух, він продовжив змовницьки: — Річ у тім, пане, що я не зможу виконати замовлення завтра, як то заздалегідь планувалося. — На обличчя наповзла максимально нещира вибачлива посмішка. — Я тихенько можу собі вовтузитися десь у куточку. Тут усе зроблю за годину, інакше — доведеться везти в ремонтну майстерню. А це затягне десь із тиждень.

— От западло. Добре... Слухайте, у мене зараз зустріч нагорі, і критично необхідно, щоб ви нас не відволікали. Серйозно. Тож проблем не буде?

— Звичайно, не буде. Я просто трохи поколупаюся в цьому старому прибиральнику і гукну, коли дізнаюся, в чому річ, добре?

— Прекрасно. То я вас залишаю?

— Перфекто.

Ухопивши ящик зі струментом, чоловік потюпав до конструкта-прибиральника. Лубламай увімкнув його вранці й наклацав інструкції: вимити його робоче місце; але той був безнадійний. Він хвилин двадцять нарізав кола, потім став і притулився до стіни. Три години потому він стояв там само, видаючи жалібне поклацування й судомно подригував трьома кінцівками.

Майстер підійшов до бідолахи, бурмочучи й квокчучи, мов стурбований батько. Обмацавши конструктові кінцівки, він невимушено витяг кишенькового годинника й виміряв частоту посмикувань. Потім написав щось у маленькому записнику. Він крутнув конструкта до себе лицем та вдивився у скляне око. Майстер повільно водив олівцем туди-сюди, стежачи за реакцією сенсорного двигуна.

Айзек одним оком спостерігав за майстром, проте основна увага була прикута туди, де чекав Яґарек. «Ця справа з Крутнем не може чекати», — проскочила нервова думка.

— У вас там все нормально? — знервовано гукнув Айзек до майстра.

Чоловік саме відкривав свій ящик і витягував чималу викрутку. Він підвів голову й зиркнув на Айзека.

— Ніяких проблем, пане, — відповів майстер, бадьоро махнувши викруткою.

Він повернувся до конструкта й вимкнув його, клацнувши вимикачем на шиї. Страдницьке кректіння затихло. Чоловік почав відкручувати панель на задній частині «голови» — грубого шмату сірого заліза, що стримів на циліндричному тулубі.

— Тоді добре, — сказав Айзек і побіг нагору.

Яґарек стояв за Айзековим столом, надійно схований від цікавих очей з нижнього поверху. Почувши Айзека, він підвів очі.

— Дрібниці, — тихо промовив учений. — Майстер прийшов ремонтувати нашого конструкта, бо той трохи збісився. От тільки не знаю, чи буде нас чутно...

Яґарек уже було відкрив рота відповісти, і раптом з нижнього поверху почувся тонкий пронизливий свист. Мить Яґарек так і стояв з відкритим ротом.

— Певно, нема чого переживати, — усміхнувся Айзек.

«Він це навмисне! — подумав учений. — Аби я знав, що він не підслуховує. Як ввічливо». Айзек кивнув на знак подяки, чого майстер не міг побачити.

Потім думки вернулися до нагальних справ, до обережної пропозиції Яґарека, й усмішка щезла з уст. Він важко приземлився на ліжко, пробіг пальцями по густому волоссю й підвів очі на Яґарека.

— Ти ніколи не сідаєш, чи що? — тихо промовив він. — Чого б ото?

Учений задумливо забарабанив пальцями по скронях. За мить знову заговорив.

— Яґу, друже... Ти мене вразив розповіддю про вашу неймовірну бібліотеку, так? Я зараз назву дві речі, а ти скажеш, що вони для тебе означають. Що ти знаєш про Суроч або про Какотопічну Пляму?

Запала довга тиша. Яґарек дивився кудись угору, у вікно.

— Про Какотопічну Пляму мені, природно, відомо. Вона завжди згадується, коли мова заходить про Крутень. Можливо, просто дитяча страшилка. — Айзек не вмів розібрати настрій у Яґарековому голосі, але слова прозвучали сторожко. — Можливо, нам просто варто подолати свій страх. А Суроч... Я читав ваші історії, Ґрімнебуліне. Війна — це завше... паскудний час.

Поки Яґарек говорив, Айзек встав і підійшов до хаотично розкиданих книжкових полиць, торкаючи пальцями корінців томів. Повернувся назад із тоненьким фоліантом у цупкій палітурці й відкрив перед Яґареком.

— Це, — гірко сказав він, — геліотипії, зроблені близько ста років тому. Саме вони значною мірою поклали кінець проведенню експериментів із енергією Крутня в Новому Кробузоні.

Яґарек повільно простягнув руку за книгою й почав гортати сторінки. Мовчки.

— Це мала бути таємна дослідницька місія, щоб побачити наслідки війни