Читати книжки он-лайн » Бойове фентезі » Сильніше за обставини, Естрела Асферіс

Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

65
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 61 62 63 ... 88
Перейти на сторінку:

- Могли б. Але не всі Голови Клану переймаються життям своїх родичів. Є й такі, яким взагалі начхати на своїх підлеглих.

- І що, Голова Клану Альтаур теж не переймалася життям своїх родичів? – спитала Ембер, але є бачив, що і у дроу це запитання викликало щирий інтерес.

Тож я занурився в спогади, намагаючись пригадати відносини минулої Голови Клану Альтаур з одною зі своїх доньок. Не знаю, скільки минуло часу, коли я виринув зі своїх спогадів, і промовив:

- Щодо інших родичів не скажу, але Андаль вона цінила, і я б сказав любила, якщо це слово можна використати, коли говориш про дроу.

Я помітив, як від цих слів дроу ледь помітно сіпнулася. Що? Невже я зачепив болючу для неї тему? Мені стало трохи соромно за мої слова. Може дроу і знають, що таке кохання, але просто не вміють виражати свої почуття. Але поки я переживав за власні дії, дроу вже прийняла байдужий вигляд.

- Як ти взагалі потрапив в охорону до матері Бет? – поставила запитання принцеса, і продовжила: - Звичайні люди туди навряд чи допускаються.

- Так вийшло, - промовив я, ухиляючись від відповіді, але, побачивши по розчарованому виразу обличчя принцеси та дроу, що моя відповідь їх все ж цікавить, здався і почав розповідати:

- Я тільки прийшов в поселення, навіть не встиг прийняти вигляд дроу, як почув поблизу якийсь гуркіт і жіночий крик. Я вирішив сходити і перевірити, що сталося. Так я домчав до обриву. Подивившись навкруги, я помітив сліди нещодавнього обвалу. Тоді я ретельно оглянув все навколо місця обвалу, і навіть заглянув вниз обриву. І не помилився, недалеко від мене, на три-чотири метра нижче, на невеличкій платформі валялося жіноче тіло. Воно не рухалося, і так я прийшов до висновку, що ця особа чи втратила свідомість чи взагалі померла, впавши при обвалі.

- І що? Ти її врятував? Хто це був? – закидала мене запитаннями принцеса.

- Так, врятував. Це була Андаль, - коротко відповів я на всі питання.

- Дякую за порятунок моєї мами, - щиро подякувала дроу.

- Нема за що. Знайомство з нею було однією з найкращих речей в тих підземеллях, - зізнався я.

- Справді? – на цей раз здивовано спитала дроу.

Я без жодних вагань розповів Ерабет про її матір у той період, коли я з нею подружився:

- Так. На відміну від своєї рідні вона нормально ставилася до всіх оточуючих, включаючи чоловіків та рабів. Вона ніколи не принижувала нічиєї гідності, не знущалася над тими, хто нижче за неї по статусу. А ще мала дуже допитливий характер. Саме вона переконала минулу Главу Клану Альтаур, свою матір, що якийсь невідомий дроу може стати її охоронцем.

- Вона з самого початку знала, що ти не належиш до її раси? Чи довідалась про це пізніше? – у принцеси знову виникли запитання.

Я замислився, пригадуючи давнє минуле, і врешті-решт сказав:

- При першій зустрічі, перед тим як витягнути її, я прийняв вигляд дроу. Тож навряд чи вона знала про все з самого початку.

- Але вона все ж дізналася, хто ти насправді? Як вона на це відреагувала? – продовжила допитуватися Ембер. Вона ще така дитина, судячи з її безпосередності і бажання знати все на світі. Чимось вона нагадує мені Андаль, хоча і не належить до її раси.

Важко зітхнувши, я все ж вирішив вгамувати її допитливість, розповівши все, що її цікавить:

- Так, вона дізналася. І я розкажу про це, але давайте спершу поїмо. Риба вже давно готова. І крім того, тобі, Ембер, треба знову прийняти свою форму.

Принцеса здивовано подивилася на мене. Вона що, забула, що зараз має не свій вигляд, а мій?

- Ембер, реально, прийми свій вигляд, а то мене трохи непокоїть, що поряд зі мною два Вінсента, - сказала дроу, підходячи до відкладеної їжі. Взявши кілька прожарених рибин, вона сіла на землю і почала їсти.

- А як? – спитала принцеса, запитливо дивлячись на мене.

Теодор порадив, чекаючи, що принцеса прийме свій вигляд:

- Майже так само, як ти приймала вигляд Вінсента. Пригадай свій зовнішній вигляд, розслабся, і дай власним силам зробити свою справу.

Він не міг просто взяти і почати їсти, поки принцеса не приступила до трапези. Його виховання і правила етикету забороняли це. Я не міг не відчувати жалю до нього. Моє виховання було трохи м’якішим, і згодом прийшло розуміння, що не всі правила необхідно виконувати, все залежить від ситуації.

Тим часом принцеса знову і знову намагалася повернути собі власний вигляд, але це чомусь їй не вдавалося. Тоді Теодор, змінивши вигляд, підійшов до неї ще ближче, і, взявши за руку, сказав:

- Слідкуйте за мною через мої думки і повторюйте за мною.

На цей раз принцесі все ж вдалося повернути собі свій зовнішній вигляд, і вона з величезною вдячністю подякувала Теодору. Схоже, їй не сподобалось, що вона не могла повернутися до власної форми. Я не став лякати її розповіддю, що якби вона сьогодні не повернулася до власного вигляду, могла назавжди застрягнути в чужій для неї формі. Таке обмеження першої трансформації. Усіх наступних трансформацій це не стосується.

Обмінявшись поглядами з Теодором, я сів на землю, вже тримаючи перед собою власну рибину. Дуже швидко всі присутні почали їсти ще теплу рибу. Навіть принцеса взяла собі найменшу на вигляд рибину. Що ж до дроу, її апетиту можна було позаздрити. Хоча зважаючи на її стан, такий апетит не дивний.

1 ... 61 62 63 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сильніше за обставини, Естрела Асферіс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"