Читати книгу - "Несподівана вакансія"

— Проходьте далі, Сáма вийде за хвилинку. Що будете пити?

Кей вважала Майлза аж занадто ввічливим і дещо фамільярним, але вирішила не квапитися з висновками. Пари повинні зустрічатися між собою й налагоджувати нормальні стосунки. Цей вечір можна було вважати вагомим зрушенням у її намаганнях проникнути в ті пласти його життя, до яких Ґевін ніколи її не допускав, тож Кей хотіла показати йому, що у великому й ошатному будинку Моллісонів вона почувається як удома, і не було жодних причин відмежовувати її від цього кола. Отож вона всміхнулася Майлзу, попросила червоного вина й захоплено розглянула простору кімнату з гладенькою сосновою підлогою, диваном з безліччю подушок і обрамленими гравюрами.

— Ми тут уже, чекайте, е-е, чотирнадцять років, — сказав Майлз, відкорковуючи вино. — А ви, здається, живете на вулиці Надії? Там гарні маленькі будиночки, їх можна чудово реконструювати.

Тим часом з’явилася, прохолодно всміхаючись, Саманта. Кей, яка раніше бачила її тільки в плащі, зауважила, як щільно облягала її помаранчева блузка, з-під якої проступали всі деталі мереживного ліфчика. Її обличчя було ще темніше, ніж шкіра на грудях. Очі були занадто густо підмальовані, а брязкітливі золоті сережки й золотисті босоніжки на шпильках, на думку Кей, краще пасували б повіям. Саманта їй здалася жінкою того типу, які полюбляють галасливі нічні гулянки, вважають стрипограми дуже потішними, а на вечірках напиваються й кокетують з одруженими чоловіками.

— Вітаю вас, — сказала Саманта. Вона поцілувала Ґевіна й усміхнулася до Кей. — Чудово, всі вже мають напої. Я хочу те саме, що й Кей, Майлзе.

Вона відвернулася, достатньо оцінивши за цей час зовнішній вигляд гості. Кей мала маленькі груди й широкі стегна, а чорні штани вбрала явно для того, щоб приховати товсту сідницю. Зважаючи на короткі ноги, мабуть, їй було б краще носити туфлі на підборах. Обличчя мала доволі привабливе, з гладенькою оливковою шкірою, великими темними очима й чималим ротом. Але коротка стрижка «під хлопчика» й туфлі на пласкій підошві явно свідчили про певні непорушні «переконання». Ґевін був у своєму стилі: він знову вибрав собі позбавлену почуття гумору і владну жінку, яка перетворить його життя на пекло.

— Ну! — весело сказала Саманта, підносячи келих. — За Ґевіна і Кей!

Вона вдоволено відзначила жалюгідну подобу посмішки на Ґевіновому обличчі. Та не встигла вона постаратись, щоб його перекосило ще сильніше, а чи витягти з цієї парочки якісь приватні подробиці, щоб утяти носа Шерлі й Морін, як знову задзвенів дзвінок у двері.

Мері здавалася тендітною й надміру худою, особливо на тлі Майлза, котрий завів її до вітальні. Її кофтинка незграбно звисала з випнутих ключиць.

— О, — проказала вона спантеличено, зупиняючись на порозі. — Я не знала, що у вас…

— Ґевін і Кей щойно прийшли, — трохи недоречно пояснила Саманта. — Заходь, Мері, прошу тебе… щось випий…

— Мері, це Кей, — представив їх Майлз. — Кей, це Мері Фербразер.

— О, — розгубилася Кей. Вона думала, що їх буде тільки четверо. — Ага, привіт.

Ґевін, побачивши, що Мері не мала наміру потрапити на звану вечерю і вже була готова повернутися й піти, поплескав по дивану біля себе. Мері сіла, зобразивши вимучену посмішку. Ґевін страшенно зрадів її появі. Це був його порятунок: Саманта буде змушена прикусити язика, бо звичні для неї хтиві натяки будуть недоречні в присутності щойно овдовілої жінки в жалобі. До того ж було порушено безпросвітну симетрію їхньої четвірки.

— Як ти? — спитав він неголосно. — Я, власне, збирався тобі дзвонити… щодо страхування…

— Чи є в нас щось загризти, Сáмо? — поцікавився Майлз.

Саманта, люто зиркнувши на Майлза, вийшла з кімнати.

Коли вона відчинила двері до кухні, їй у ніс ударив сморід спаленого м’яса.

— Ой, чорт-чорт-чорт…

Вона зовсім забула про запіканку, яка майже геть згоріла. Висохлі шматки м’яса й овочів лежали на обгорілому дні каструлі жалюгідними свідками катастрофи, яку їм довелося пережити. Саманта хлюпнула туди вина й бульйону, віддираючи прилиплі кусні з дна каструлі, й почала це все затято розмішувати, стікаючи потом від жару. З вітальні донісся пронизливий Майлзів регіт. Саманта поставила парувати броколі з довгими стеблами, осушила келих вина, розірвала торбинку з чипсами, відкрила гумус і розклала все це в мисочки.

Коли Саманта повернулася до вітальні, Мері з Ґевіном і далі неголосно розмовляли на дивані, а Майлз тим часом показував Кей обрамлений аерофотознімок Пеґфорда, знайомлячи її з історією містечка. Саманта поставила мисочки на кавовий столик, налила собі ще вина й умостилася в кріслі, не долучаючись до жодної з розмов. Присутність Мері була страшенно недоречна. Її журба нависала таким тягарем, ніби вона прийшла, загорнута в саван. Але вона, звісно, піде звідси ще перед вечерею.

Проте Ґевін був рішуче налаштований, щоб Мері залишилась. Доки вони обговорювали ситуацію щодо їхньої боротьби зі страховою компанією, він почувався значно розкутішим і впевненішим, ніж це бувало зазвичай у присутності Майлза й Саманти. Ніхто з нього не кепкував, не ставився зверхньо, а Майлз, принаймні тимчасово, позбавляв його будь-якої відповідальності за Кей.

— …а ось тут, далі, — Майлз показував на місце, що було в п’яти сантиметрах від рамки на фотографії, — стоїть маєток Світлавів, де мешкають Фаулі. Велична будівля в стилі королеви Анни, мансардні вікна, декоративні кутові камені… приголомшливо, ви маєте його відвідати, він відкритий для загального огляду влітку по неділях. Фаулі — це дуже важлива для нашого міста родина.

Декоративні кутові камені? Важлива для нашого міста родина? Господи, яка ж ти, Майлзе, срака.

Саманта встала з крісла й повернулася на кухню. Хоч запіканка й була водяниста, запах паленого не вивітрювався. Броколі набрезкли і взагалі не мали смаку. Картопля-пюре була холодна й суха. Плюнувши на все, вона поскидала цю гидоту на тарелі й поставила їх на круглий обідній стіл.

— Вечеря готова! — гукнула вона з дверей вітальні.

— Ой, я мушу вже йти, — підскочила з дивана Мері. — Я не планувала…

— Ні-ні-ні! — запротестував Ґевін таким тоном, якого Кей ніколи від нього не чула: м’яким і улесливим. — Тобі не зашкодить трохи повечеряти… а діти годинку почекають, нічого з ними не станеться.

Його підтримав Майлз, і Мері невпевнено глянула на Саманту, яка була змушена теж долучитися до всіх. Саманта знову кинулася до їдальні накривати на стіл.

Вона запропонувала Мері сісти між Ґевіном і Майлзом, бо