Читати книгу - "Флорентійська чарівниця"

роках материнства її серце було розбите. Але щойно вона дозволила своєму виразу обличчя чи голосу виказати свої справжні почуття, як шахові Ізмаїлу вона видалася бездушною і холодною. У свої двадцять дев'ять років вона залишалася справжньою красунею, і персові дуже хотілося заглянути за її паранджу, але, вгамувавши себе, звернувся натомість до молодшої дівчини.

— А ви, пані, — сказав він з якнайбільшою для нього ввічливістю, — що ви можете сказати своєму визволителю?

Ханзада Беґум узяла сестру за лікоть, ніби хотіла забрати її геть.

— Дякую, я і моя сестра думаємо однаково, — сказала вона. Але Кара Кьоз звільнилася від сестриної руки, відкинула свою паранджу і глянула молодому королеві просто в очі.

— Я б хотіла залишитися, — сказала вона.

Існує якась така слабкість, що находить на чоловіків після закінчення битви, коли вони починають усвідомлювати всю крихку недовговічність життя, і тоді вони притискають його до грудей, ніби кришталеву чашу, яку вони ледь не випустили з рук, і тоді скарб життя забирає у них відвагу. В такий час усі чоловіки боягузи і не можуть думати ні про щось інше, як про жіночі обійми, про цілющі слова, які може прошепотіти лишень жінка, про радість входження у фатальні лабіринти кохання. В лещатах такої слабкости чоловік робить речі, що розладнують його найвиваженіші плани, він може дати обіцянки, що змінять його майбутнє. Отже, шах Персії Ізмаїл потонув у чорних очах сімнадцятирічної принцеси.

— Тоді залишайся, — сказав він.

— Жінка потрібна для лікування самотности вбивства, — промовив імператор, щось пригадуючи. — Для стирання провини перемоги і марнославства поразки. Для припинення тремтіння в кістках. Висушування гарячих сліз і полегшення сорому. Для заспокоєння, коли ти переповнений ненавистю, і для заміни ненависти формою великого збентеження. Для скроплення тебе лавандою, аби перебити запах крови на нігтях та сморід закипілої крови у бороді. Жінка потрібна для того, аби казати тобі, що ти її, і відвертати твої думки від смерти. Заспокоювати твою цікавість з приводу того, як це стояти перед Всевишнім Судом, як перестати заздрити тим, що пішли перед тобою подивитися на рівнину Всемогутнього, і відкинути сумніви, які шкребуть тебе в животі з приводу існування життя після смерти й навіть з приводу самого Бога, тому що вбиті — цілком мертві, і здається, що не існує жодної вищої мети.

Опісля, коли він утратив її назавжди, шах Ізмаїл говорив про відьомство. У її погляді були чари, а той погляд був нелюдський, казав він; у ній був диявол і спонукав його до загибелі.

— Аби така прегарна жінка не була лагідною, — сказав він своєму глухонімому слузі, — я аж ніяк не чекав. Я не чекав, що вона відвернеться від мене так недбало випадково, ніби міняла туфлі. Я чекав, що я буду коханим. Я не чекав, що буду маджнун-Лайла, божевільним від кохання. Я не чекав, що вона розіб'є мені серце.

Коли Ханзада Беґум повернулася до Бабара в Гунзуз без сестри, її привітало військо і танцівники, сурмачі й співаки, і навіть сам Бабар підвівся, аби обійняти її, коли вона зійшла з паланкіна. Але насправді він був розгніваний, і саме тоді він наказав викреслити ім'я Кара Кьоз з історичних записів. Деякий час він дозволяв шахові Ізмаїлу думати, що вони — друзі. На підтвердження цієї думки він навіть чеканив монети із зображенням Ізмаїла, а Ізмаїл послав війська йому на допомогу, і він вигнав узбеків із Самарканда. Зрештою, все це для нього стало нестерпним, і він сказав Ізмаїлові, аби той забирався разом зі своїми військом додому.

— Це цікаво, — сказав імператор, — оскільки рішення нашого дідуся відіслати Сафавидове військо додому після повторного взяття Самарканда завжди було загадкою. В цей час він припинив писати книгу свого життя і не робив цього впродовж наступних одинадцяти років, тому його власний голос мовчить з приводу цієї події. Після відходу персів він одразу втратив Самарканд і був змушений рятуватися втечею на схід. Ми думали, що він відмовився від перської допомоги, бо йому не подобалася релігійна бундючність шаха Ізмаїла — його вічні проголошення своєї божественної природи та поширення шиїтського ісламу Дванадцяти Імамів. Але якщо таємний гнів Бабара через сховану принцесу був справжньою причиною його вчинків, то скільки тоді Грандіозних подій сталося через її вибір! Через те, що Бабар утратив Самарканд, він прийшов в Індію й заснував тут свою династію, і ми самі є його третім поколінням. Отже, якщо твоя історія правдива, тоді заснування нашої імперії — це прямий наслідок свавілля Кара Кьоз. Засуджувати нам її чи хвалити? Була вона зрадницею, яку треба зневажати, чи genetrix[45], що сформувала наше майбутнє?

— Вона була чудова і вперта дівчина, — сказав Маґор дель'Амор. — І мала владу над чоловіками таку велику, що спочатку, мабуть, і сама не знала могутности своїх чар.

Тим часом Кара Кьоз у столиці Сафавиду Тебризі, і її ніжно голублять прегарні килими шаха, так ніби Клеопатра качається по Цезаревому пледі. У Тебризі навіть пагорби вкривали килимами, оскільки саме на пагорбах простилали ті величні килими, аби їх висушувало сонце. У королівських палатах пані Чорні Очі знову і знову качалася по килимах Персії так, ніби вони були тілами її коханців. А в кутку завжди парував самовар. Вона була ненажерливою, їла курчат, напханих чорносливом та часником, або ж креветок з тамариндовою пастою, або люля-кебаб з пахучим рисом, а от її стан залишався струнким і гнучким. Вона