Читати книгу - "Флорентійська чарівниця"

Першою, але відтоді її тлумачі поділилися так, як поділився світ, тож зараз на західному березі Каспійського моря, який вони називали хозарським, коло Ардабіла, де сафавидова династія шаха Ізмаїла пустила коріння у суфійський містицизм, відьмами були шиїти і раділи з тріумфів нової Перської імперії, тоді ж бо як на східному узбережжі, де жили узбеки, деякі з них зубожілі, обмануті нещасні чаклунки, були на боці хана Гіркого Полину. Опісля, коли шах Ізмаїл зазнав поразки від рук оттоманського війська, ці сунітські картопляні чаклунки зі східного узбережжя Хозарського моря заявили, що їхні прокляття були сильнішими, ніж магія сестер-шиїтів на заході. Картопля для хорасанців — всесильна, — неодноразово викрикували вони словами свого найсвятішого символу віри, — і всі речі через неї можуть бути здійсненні.

Належно застосувавши узбецько-сунітські чари, що ґрунтувалися на картоплі, можна було приворожити чоловіка, віднадити привабливішу суперницю або ж спричинити падіння шиїтського короля. Шах Ізмаїл став жертвою рідко використовуваного Великого узбецького антишиїтського картопляного й осетрового прокляття, яке потребує певної кількости картоплі та ікри, яких назбирати досить важко, а також одностайности серед сунітських чаклунок, якого досягти також було досить важко. Коли східні картопляні відьми почули про Ізмаїлову втечу, то повитирали очі, припинили завивання і почали танцювати. Хорасанська чаклунка, що робить піруети, — це незвичайне і рідкісне видовище, а тим небагатьом, що бачили цей танок, довіку не забути його. Отож кав'ярне та картопляне прокляття призвело до того, що сестринська громада картопляних чаклунок дала тріщину, якої не залатали і донині.

Однак також могла бути ще одна прозаїчна причина саме такого результату битви під Калдираном: оттоманське військо значно переважало перське чисельністю; або ж те, що оттоманське військо було озброєне рушницями, тоді ж бо як перси вважали рушниці нечоловічою зброєю і відмовилися від них, і їх дуже багато полягло невідворотною, але незаперечно, чоловічою смертю; або ж те, що на чолі оттоманських сил був непереможний генерал-яничар, убивця Влада Саджателя-на-палю, Дракона-Диявола Валахії, а саме Арґалія Флорентійський Турок. Хоч шах Ізмаїл був тим, ким він себе вважав, а він у жодному разі не відводив собі другого місця щодо іншого чоловіка, однак проти Володаря Чарівного Списа довго протриматися не зміг.

Ізмаїл, шах Персії, самопризначений земний представник Дванадцятого Імама, мав репутацію пихатого, егоїстичного і фанатичного новонаверненого у віросповідання Ітни Ашарі, тобто у Шиїтський Іслам Дванадцяти Імамів.

— Я поламаю ті ключки для гри в поло, що є в моїх ворогів, — вихвалявся він словами святого суфія шейха Загіда, — а тоді поле буде моє.

Відтак зробив ще гучнішу заяву, але вже своїми власними словами:

— Я — істинний Бог, істинний Бог, істинний Бог! Приходь, сліпий чоловіче, бо ти заблукав, і споглядай Істину! Я — Абсолютний Творець, про якого говорять люди.

Його назвали Валі Аллахом, намісником Бога, а для своїх «червоноголових» воїнів ґизилбаш він і справді був божеством. Скромність, щедрість, доброта — це були його найменш відомі риси. Однак, коли він рушив на південь з поля битви під Марвом разом із головою Шайбані Хана у глечику з медом і з тріумфом ввійшов у Герат, то саме це були найточніші слова, які можна були вжити щодо нього забутою історією пані Чорні Очі, Кара Кьоз. Шах Ізмаїл став її першим захопленням. Вона мала сімнадцять років.

— Отже, це правда! — вигукнув імператор. — Іноземець, що став причиною її відмови повернутися разом із Ханзадою до двору мого дідуся, а також причиною викреслення моїм величним дідусем її зі списку поважних людей, був спокусник, про якого розповідала наша кохана тітонька Ґульбадан, і це був не твій Аркалія чи Арґалія, але сам шах Персії.

— Вони обидва стали главами в її історії, о Захистку Світу, — відповів оповідач. — Один за одним, переможець і переможець переможця. Жінки — не досконалі, це треба визнати, і сталося так, що дівчина мала слабкість ставати не бік переможців.

Герат, перлина Хорасану, дім маляра Бегзади, творця незрівнянних мініатюр, поета Джамі, безсмертного філософа кохання, й останнє місце спочинку заступниці краси великої королеви Ґаугар Шад, що означає Щасливий або Осяйний Самоцвіт!

— Ти належиш тепер Персії, — сказав уголос шах Ізмаїл, коли їхав по завойованих вулицях. — Твоя історія, оази, водойми, мости, канали та мінарети — все це моє.

На нього дивилися з високого палацового вікна дві принцеси-полонянки з могольської родини.

— Тепер ми або помремо, або станемо вільними, — сказала Ханзада, не дозволяючи тремтіти голосу.

Шайбані Хан змусив її стати його дружиною, і вона народила йому сина. Вона бачила позаду коня завойовника запечатану урну, підвішену на звичайний спис, і розуміла, що в ній могло міститися.

— Якщо батько загинув, — сказала вона, — то син приречений теж.

Її міркування було слушним; до часу поки шах Ізмаїл відрекомендував себе в дверях палати принцеси, хлопця вже відправили до тата-небіжчика. Король Персії схилив голову перед принцесою Ханзадою.

— Ви — сестри великого брата, — сказав він, — тому я звільняю вас. Я мав на гадці повернути вас з багатьма подарунками дружби повелителю Бабару, який зараз перебуває у Кундузі; а ви, пані, будете найбільшими подарунками.

— Дотепер, — відповіла Ханзада, — я була не тільки сестрою, але також матір'ю і дружиною. Оскільки дві третини мене ви знищили, то можете знищити й решту.

По дев'яти роках заміжжя за ханом Гіркий Полин та восьми