Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

Глава 59

«Але чому ніхто не послав за лікарем?» - обурився подумки герцог, збираючись сам заповнити цей недогляд.

У цей момент у приміщенні пролунали кроки. Мабуть, повернулася її служниця.

Щоб ненароком не зіпсувати дочці генерала репутацію, йому довелося швидко вистрибнути у вікно.

«Здається, стрибки у вікно з цим дівчиськом стають звичкою!» - посміхнувся він.

Іти герцог не збирався. Навпаки, він притулився до стіни, щоб краще чути, що відбувається в кімнаті.

- Пані! Вибачте, мене затримали! - з цими словами Улла увірвалася всередину.

Його Світлість чудово знав, хто завадив служниці швидко повернутися, то була його людина.

- Ви знову вся горите! – злякано скрикнула Улла, торкаючись своєї дорогої господині. - Знімайте зараз же сорочку, я обітру вас холодною водою. Ліки готові, тільки прокиньтеся!

Останні слова служниця промовила вже зі сльозами в голосі.

- Ну, пані! Не лякайте мене так! – схлипувала подруга.

У кімнаті чути було сплеск води і шарудіння.

Герцог уже збирався увійти, щоб закликати до відповіді недбалу прислугу.

Але за мить почув слабкий голос.

- Улла! Ти знову ридаєш! Виплачеш усі сльози, не буде чого лити над моєю могилою! – хрипко посміхнулась дочка генерала.

- Не кажіть такі речі! – сердито гукнула на неї служниця. - Я так злякалася, коли увійшла, а ви непритомні! Он руки зовсім вас не слухаються! Цим вельможам розвага, а вам терпіти такі болі!

Все це вона причитала, обтираючи тіло своєї пані мокрим рушником.

Домініку шалено хотілося заглянути у вікно. Він зупиняв себе, примовляючи, що дівчина не здорова, недобре за нею підглядати. Але уява малювала такі химерні картини! Навіть сплеск води і шарудіння, що долинали з кімнати, здавались дивними звуками.

- Будеш на мене бурчати - видам тебе заміж у найдальшу провінцію! – продовжила жартувати Ліннея.

- Тільки спробуйте! - не відставала від неї служниця. - Я і з того світу вас дістану!

На ці слова Ліна тихо засміялася.

Почувши її хрипкий з теплими нотками сміх, який сколихнув у душі приємні емоції, герцог покинув свою засідку, припинивши муки своєї свідомості, котра не на жарт розігралася.

Дорогою назад герцог все ж таки дійшов висновку, що дочка генерала не могла найняти тих убивць. Дівчина з таким ніжним сміхом ніяк не може бути такою підступною.

- Улла, ти, коли зайшла до кімнати, не помітила нічого незвичайного? - Ліннея запитала служниці, коли та, нарешті, проробила всі лікувальні процедури і залишила її у спокої.

У голові все ще стояв туман, і дівчина не могла розібрати, здалося їй відвідування герцога Лабонта чи він насправді приходив?

«То був сон чи дійсність?» - вона обвела поглядом кімнату, особливо затримавшись на шахівниці. Останнє, що вона пам'ятала, як сиділа за столом поруч із Домініком. Момент, як виявилася на ліжку, зовсім зник з її пам'яті.

- Ні! - квапливо промовила Улла, не надавши значення словам господині.

У її милу головку навіть прийти не могло таке блюзнірство, як відвідування дівочого будиночка стороннім чоловіком.

Вона, звичайно, помітила відкрите навстіж вікно, але, знаючи любов пані до свіжого повітря, не звернула на це уваги. Пані Белтрам воліла спати з відчиненими вікнами і в холоднішу погоду.

Наступного ранку Ліннеї стало значно краще. З'явився апетит та надлишок енергії.

Дівчина, яка ніколи не сиділа на місці, знемагала від бездіяльності під час хвороби.

Попиваючи ароматний чай і дивлячись на сонячне світло, що пробивалося крізь садові дерева, вона подумки повернулася до тієї ночі, коли врятувала герцога.

Імператор зараз розчарований тим, що його план зірвався. Знаючи цього злого старого, дочка генерала не сумнівалася, що він все одно доведе до кінця задумане. Єдиний вихід – переключити увагу на іншу проблему. До того ж зараз у пріоритеті радник імператора. Не можна дати шанс третьому принцу з ним зблизитись.

- Улло, подруго, подай із скрині з коштовностями статуетку святої діви! - ласкаво проворкувала Ліна, подумки вже перебуваючи зовсім в іншому місці.

Служниця не здивувалася такому зверненню. Її пані не була звичайною дівчиною, а останнім часом змінилася настільки, що дочка генерала було не впізнати у цій впевненій та сильній особі. Вона могла лише радіти змінам.

Раніше господиня мрійливо закочувала очі при згадці третього принца, зараз же, здавалося, її інтерес зовсім зник, чому Улла була дуже рада. Цей самозакоханий пан їй відразу не впав до вподоби.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍