Читати книгу - "Смерть для чайників, Літа Най"

– Гей, не вздумай заснути. Інкуб це не оцінить, – слова звучали весело, але я чула слабкість та невластиву хрипоту в голосі Лілі.

Насилу, але мені таки вдалося піднятися на ноги. Я оглянула кімнату, потім своє зап'ястя, за яке мене утримувала дівчина та її саму. Нічого не змінилось.

– І? – обвела рукою приміщення.

– Я створила міжпросторову петлю, і сподіватимемося вона зійде за пастку.

– Сподіватимемося? – підняла брови я. – Але ти не впевнена.

– Петлі не використовують в якості пасток.

– Тоді в чому проблема начарувати те, що використовується? – у моєму голосі проступило роздратування.

– Половина існуючих пасток надто примітивна, обдурити навченого сфара ними неможливо, а друга половина потребує більше часу для стабілізації. У нас його немає, тож довелося імпровізувати.

Я вже збиралася спитати, чому у нас немає більше часу, але Лілі різко підняла руку вгору і сказала «Йде». Хто і куди йде були тільки здогадки, й ті не найприємніші. І поки я намагалася зібрати думки, Лілі на моїх очах випарувалася. Ось дівчина стоїть по центру квадратного килима, а наступного моменту робить крок ліворуч і зникає в надрах міжпросторової петлі.

– А я? – зметнулась до того місця.

– Тут вистачить місця тільки для одного, – немов із вакууму до мене долетіли її слова. – До того ж у кожної пастки має бути приманка.

Я просто таки побачила її знущальну усмішку, але сказати нічого не встигла: до кімнати без стуку увійшов інкуб.

Двері за моєю спиною тихо прикрилися і я так різко крутнулась, що мало не втратила рівновагу. Настала мертва тиша, що порушувалась лише гучними ударами мого серця. Відразу подумалося, що в кімнаті неприродно тихо, зважаючи на активність поверхом нижче. Звукоізоляція чи що? Після прийшло ще одне запитання. А навіщо тут звукоізоляція?

Інкуб ніби відчувши мій страх, глумливо посміхнувся.

– Де твоя подружка? – його голос звучав хрипко, і я насилу проковтнула тягучу слину. Через це усмішка Давида стала ще більш самовдоволеною. – Я, звичайно, був би не проти компанії чарівної відьмочки, але ти, безсумнівно, мій головний делікатес.

Немов на підтвердження своїх слів чоловік натурально облизнувся і зробив перший крок до мене. Помітивши, що я не зрушила з місця, він задоволено примружився і почав поволі наближатися. А я б з радістю позадкувала від нього, аби не одне «але». Зараз я знаходилася якраз біля петлі-пастки і нехай Лілі так і не розповіла подробиці плану, але якщо я приманка, то маю залишатися біля пастки.

Я змушувала себе стояти на місці, коли Давид важкими кроками підходив до мене. Стояти, коли він нависав наді мною як скеля. Навіть коли він простягнув руку і пробігся своїми пальцями по моєму зап'ястю вгору, я все ще продовжувала стояти. Але варто йому було схилитися, наближаючись до моїх губ, я інстинктивно зробила крок назад. Інкуб здивовано підняв брову, але триматися осторонь не став – одним блискавичним рухом подолав усю відстань між нами і майже вліпив мене у свої груди. Я приглушено зойкнула і приготувалася відбиватись, але цього не знадобилося. Наступної миті просто посеред кімнати з'явилася рука, схопила за комір сорочки Давида і різко смикнула. Чоловік від несподіванки та натиску невідомої кінцівки не зміг утримати рівновагу і за інерцією дозволив потягнути себе праворуч. Рухи тіл були настільки швидкими, що вистачило частки секунди, щоб Лілі з'явилася в кімнаті, а Давид зник у міжпросторовій петлі.

Дівчина стояла поряд зі мною і виглядала настільки задоволеною, від чого в мене закралися підозри, що вона не дуже вірила в успіх плану.

Лілі махнула рукою і простір замерехтів. Нагадало, як у пустелі зникає міраж, тільки тут було навпаки. З нечіткої картинки утворилася постать інкуба, оточена ледь помітним бар'єром. Я звернула увагу, що місця всередині цієї імпровізованої пастки чоловікові вистачало впритул. Його широкі плечі майже торкалися напівпрозорих стін. Мені раптом стало цікаво: якщо на створення такої маленької петлі потрібно висмоктати з мене майже всю силу, і впевнена значну частину резерву відьми, тоді скільки енергії потрібно для створення петлі розміром з квартиру чи цілу площу?

А Давид у цей час повільно усвідомлював, що сталося. Його губи злегка розтяглися в подобі посмішки, але в очах палала злість.

– На що ти сподіваєшся? Думаєш, зможеш тримати мене тут, поки я не погоджуся на твої умови? – інкуб дивився лише на Лілі, підмічаючи найдрібніші зміни її обличчя.

– Ти серйозно вважаєш, що я мислю так примітивно? – пирхнула вона і трохи подалася вперед: – Все набагато захоплююче. У тебе два варіанти: ти викладаєш нам інформацію, що нас цікавить або ми спускаємося вниз і розповідаємо всім кумедну історію, як дві другокурсниці обдурили дорослого сильного дядечка і спіймали його в пастку.

Лілі відкинула довге волосся назад і демонстративно підняла підборіддя, а її очі горіли рішучістю. Весь її вигляд кричав про те, що перевага на її боці, і цим вона тиснула на інкуба. Побачивши сумніви в погляді Давида, вона додала:

– Складна дилема? Честь, гідність, репутація, авторитет, імідж проти чого? Інформації про людину, яка нічого не значить для тебе. Як на мене, вибір очевидний. Чи ти просто не хочеш поступатися? – Лілі глузливо підняла брови і награним шепотом додала: – Не хвилюйся, ми нікому не скажемо.