Читати книгу - "Пробудження Левіафана"

навіть готель знали, але не номер.

– Вони також не знали, що це Лайонел Поланскі, – додала Наомі, – вони б відшукали його у списках, як от ми.

– Вірно, вони чекали на нас і мали загін стрільців, що мав нас заскочити. Але все зійшло нанівець і перетворилось на стрілялину в лоббі. Вони взагалі вас не помітили, детективе, тож вони не всезнайки.

– Так і є, – сказав Міллер, – операція провалилася в останню хвилину. Схопити вас і вибити, що ви знаєте. Якби вони мали більше часу, то просто обшукали б готель. Два-три дні, так, але це можливо. Вони не стали, бо вас узяти простіше.

Голден погодився:

– Так, та це означає, що в них вже була тут команда. На мій погляд, вони щось не схожі на місцевих.

Міллер збентежено затих:

– Коли ви про це згадали, то і на мій теж.

– Отже, хто б це не був, вони вже мали команду стрільців на Еросі, яких можна вмить перенаправити, щоб нас захопити, – резюмував Джим.

– І вони ще мають когось у поліції, бо розпочали бій і ніхто не прибув, – міркував Міллер. – Копи були не в курсі стрілянини, аж поки я їм не зателефонував.

Голден схилив голову набік і замислено промовив:

– Холєра, нам справді тре вшиватися звідси.

– Хвилиночку, – голосно втрутився Алекс, – одну довбану хвилиночку. Чому ніхто не згадує про жахливе шоу мутантів у тій кімнаті? Чи я один то всьо бачив?

– Так, святий Боже, що то таке було? – тихіше підтримав пілота Амос.

Міллер поліз у кишеню і дістав звідти пакет для речдоків з терміналом Жулі в ньому.

– Хтось вас, хлопці, спец у цьому? Ми могли б розібратися.

– Я теоретично могла б його зламати, – відповіла Наомі, – але я в житті не доторкнусь до цієї штуки, поки не дізнаюсь, що то таке було і чи воно не заразне. Я не перевірятиму свою удачу, торкаючись речей, яких торкалась вона.

– Вам не потрібно торкатися. Тримайте пакет закритим. Тачскрін має працювати через пластик.

Жінка коливалась секунду, потім простягнула руку і взяла пакет.

– Дайте мені хвилину.

Міллер знову відкинувся на спинку крісла, ще раз голосно зітхнувши.

– Отже, – запитав Голден, – чи ви знали Жулі раніше? Наомі схильна вважати, що коли ви знайшли її мертвою, то вас мов громом вдарило.

Міллер повільно кивнув:

– Вам дають цю справу і ви заглиблюєтесь в неї всерйоз. Розумієте – персональні дані. Читати пошту. Розмовляти зі знайомими. Вимальовується картинка.

Детектив зупинився і потер очі пальцями. Голден не просив, але Міллер повів далі, немов на сповіді:

– Жулі була справною дитиною. Вона літала на невеликому спортивному судні. Я просто… я хотів, аби вона повернулася додому живою.

– Там пароль, – озвалася Наомі тримаючи термінал. – Я могла б зламати залізо, але для цього треба відкрити пакет.

Міллер простягнув руку:

– Дай-но я спробую.

Він отримав пристрій, натиснув декілька символів і повернув назад:

– «Рейзербек», – прочитала старпом, – що це?

– Це санки, – відповів колишній поліцейський.

– Він взагалі з нами розмовляє? – Амос підборіддям вказав на Міллера. – Бо тут, клянуся, не лише я один дупля не відбиваю в половині того, про що він меле.

– Пробачте, – мовив Міллер, – здебільшого я пропрацював соло. Набрався поганих звичок.

Наомі знизала плечима і повернулася до роботи. Детектив і Голден дивилися на термінал через її плече.

– В неї тут купа файлів, – нарешті мовила та. – З чого почати?

Міллер вказав на текстовий файл на робочому столі, названий «Помітки»:

– Ось звідси. Вона фанатично розпихувала все по потрібним каталогам. Якщо це залишено на робочому столі, то означає, що вона не була впевнена, куди це відправити.

Наомі натиснула на документі, аби відкрити його. Він розгорнувся в невдало організований набір текстів, який читався, мов чийсь щоденник.

Для початку збери до купи своє лайно. Паніка не допоможе, вона ніколи не допомагала. Глибоко дихай, розбирайся з усим цим, роби правильні рухи. Страх вбиває мозок. Ха-ха, задрот.

Плюси шаттла:

– Немає реактора, тільки батареї. Низький рівень випромінювання.

– Запаси на восьмох.

– Багато реактивної маси.

Мінуси шаттла:

– Нема Епштейна, тільки факел.

– Радіо не просто зламане, його фізично витягли. (Параноїте трошки, хлопці?)

– Найближча точка пересадки Ерос. То це туди ми йшли? Які ще варіанти? «Чайником» летіти дуже повільно. Інша точка пересадки це + сім тижнів ходу. Значить Ерос.

– Я підхопила фебську заразу, без варіантів. Не знаю як, але це коричневе лайно було повсюди. Повітрям не передається, тож десь торкнулася. Неважливо як, просто вирішуй проблему.

Я щойно проспала ТРИ ТИЖНІ. Навіть до вітру не вставала. Що це робиться?

Я такая забембана.

Ось що тобі треба запам’ятати:

– BA834024112

– Радіація вбиває. На шаттлі нема реактора, але тримай світло вимкненим. Скафандр не знімай. Довбень на відео сказав, що ця штука живиться випромінюванням. Не годуй її.

– Відправ маяк. Отримай допомогу. Ти працюєш на найрозумніших людей в системі. Вони якось розберуться.

– Тримайся подалі від людей. Не рознось вірус. Поки що не кашляю коричневим лайном. Не уявляю, коли це почнеться.

– Тримайся подалі від поганців – так, наче ти знаєш, хто вони такі. Добре. Тож тримайся подалі від усіх. Мене звати інкоґніто. Хммм. Поланськи?

Холєра. Я починаю це відчувати. В мене жар весь час і дуже хочеться їсти. Не їж, не годуй це. Триматися в холоді означає змусити вірус голодувати? Ерос за день польоту. А там і допомога прийде. Борись!

Безпечно дісталася Ероса. Відправила маяк. Сподіваюсь, рідна контора не пропустить. Голова болить. Щось сталося зі спиною. У шлунку грудка. Даррен перетворився на багно. Я стану скафандром з желе?

Розхворілася. Щось вилазить в мене зі спини і ця брунатна жижа повсюду. Маю зняти скаф. Якщо це хтось прочитає, не давайте нікому торкатися брунатної рідини. Мене спаліть. Я горю.

Наомі поклала термінал, та всі мовчали. Нарешті Голден промовив:

– Фебська зараза. Хтось щось чув?

– На Феб була наукова станція, – озвався детектив, – належала внутрішнім планетам. Белтерам туди зась. По ній вдарили. Багато загинуло, але…

– Вона пише про перебування на шаттлі, – додала Наомі, –