Читати книгу - "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"

Розділ 61

- І... коли ви про це дізна... діз...дізналися? - Я вже заїкаюся, настільки страшна ця новина, навіть хочеться накричати на Ніколаса, що якого ж милого він залишив Альбіну наодинці з такою гидкою новиною. Сестра певно там собі ледве волосся на голові не рве, впевнена - сльози рікою течуть по її червоному обличчю, а він тут, звичайно, не десь в нічному клубі, та все ж місце Ніколаса наразі поряд з коханою. І я б так заявила, насварила його, та навіть можливо відправила до Альбіни, просто язик не повернеться в чомусь чоловіка звинувачувати. Не після того, як я ввіткнула йому ножа в спину, коли він видирав кинджал з серця.

- Сьогодні. Альбіна цими днями ходила на огляд до гінеколога, бо щось там мала якісь незначні проблеми по жіночій лінії, я в це сильно не вдавався, та і мені б вона нічого не розповіла, здала аналізи, а сьогодні дізналася про це...

- Як вона? - Чудово розумію, що жахливо, але зависла гнітюча тиша й потрібно було її якось заповнити, і я не знайшла нічого кращого, як поцікавитися станом сестри. Знаючи наперед, що Ніколас відповість.

- Без перебільшень огидно, тому я і вирішив приїхав до вас, щоб ви спробували її підтримати. Можливо, мама якось зможе їй заради, та і тебе Альбіна любить, тож твоя підтримка їй теж не завадить.

- Так, звичайно, можемо хоч зараз поїхати до неї, - останнім часом у нас з сестрою напружені відносини, після тієї вечірки на честь мого дня народження пішла якась тріщина між нами, та попри все вона моя сестра, щоб там не було, але ми однієї крові, тож я зроблю все від себе залежне, щоб хоч трішки полегшити емоційний стан Альбіни.

- Сьогодні думаю не треба, їй потрібно виплакатися. Я і сам поїхав сюди, бо розумів, що нічим заради не зможу, а підґрунтя, наприклад, для завтра підготувати можна. Щоб їй було якомога легше виходити з цього гидкого стану.

- Гаразд, тоді пішли.

Передчуваю безсонну ніч, що у себе, що у батьків, але коли члену нашої родини погано, навіть дуже погано, то ні про який сон навіть мови йти не може. Недавно я перебувала на місці Альбіни. Так, згорілий будинок не так страшно, як безпліддя, та я можу хоча б частково зрозуміти стан сестри й наскільки ми зараз їй потрібні.

- Ма..., - мо застрягло в моєму горлі, а "тато" взагалі було не вимовлено.

Чесно кажучи, я думала, що батьки вже у своїй кімнаті, якщо не сплять, то лаштуються до сну, але вони знаходилися на кухні, і тільки-тільки коханий сестри зачинив за собою двері, так до нас тут же вийшла мама.

- Ніколас? - Звичайно, рідну здивував такий пізній візит майбутнього зятя, тож вона тут же переполошеним поглядом поглянула на нього, навіть на мене не звернула уваги. Та я якось це переживу, тут про інше варто перейматися.

- Проїжджав мимо, вирішив в гості заїхати, дещо запитати, - умовно ставлю тверду "дванадцятку" чоловіку за креатив, оскільки б відразу з місця в кар'єр почати, то не факт, що вже б через пару секунд ми б не побачили маму в горизонтальному положенні на підлозі й не відкачували її разом з працівниками швидкої допомоги.

- А ви чому не спите? - Вдаю, що все окей, ставлю рідній банальне запитання, сама знімаю взуття й даю Ніколасу капці, начебто і справді нічого такого екстраординарного не трапилося й він реально просто захотів заїхати на чай.

- Проходьте, - мама тут же відходить вбік, запрошуючи нас на кухню, і судячи з її вигляду, то нам з коханим Альбіни вдалося зменшити градус напруження, дещо її втихомирити, - тут щодо дачі дзвонили.

- О, Ніколас, привіт, - батько якийсь стривожений, явно в щось завантажений, але вдає, що нічого такого не трапилося, міцно тисне Ніколасу руку.

- А що там щодо дачі? - Можливо, цей стан тата і пов'язаний з цим дзвінком?

- Уяви, доню, ті люди, які купили в нас дачу, ну, ти їх бачила, такі старші чоловік та жіночка, - тут же киваю на слова батька, бо я справді познайомилася з ними. Хоча б за це душа була спокійна, оскільки видно було по цих людях, що вони нашу дачку в образу, так сказати, не дадуть. Не розвалять, не знищать, на її місці побудувавши якісь хороми. - Терміново покидають країну й ось пару хвилин тому набрали, щоб запропонувати нам придбати дачу назад.

- Придбати назад? - Дивно, всього пару днів пройшло з моменту, як вони її купили. Це ж не товар у магазин повернути по чеку, тут присутня зовсім інша схема.

- Так, і найголовніше те, що продадуть її практично за безцінь. За п'яту частину тієї суми, яку вони особисто заплатили за нашу дачку. І тепер у нас з мамою дилема, що ж його робити.

- Зачекайте, - Ніколас, який до цього стояв собі мовчки, очікуючи на момент, коли він батьків "порадує" свіжоспеченою новиною, вирішив вступити в діалог, - а чому вони терміново покидають країну? Що такого сталося, що треба терміново поїхати та ще й продати будинок за копійки?

А це так, дуже логічне питання, бо просто так люди не зриваються й не покидають країну, та ще й маючи нерухомість, яку вони тільки но придбали. Це мало трапитися щось дуже важливе, прямо мега важливе.

- Вони мають доньку закордоном, а в неї чоловік працює моряком, тож дуже часто відсутній вдома. А буквально сьогодні ця донька подзвонила до батьків й повідомила, що у них буде внук, чи внучка, і їй не завадила б допомога, поки чоловік знаходиться поза домом, тому вони хочуть якомога скоріше все тут продати й вирушити до неї.

Моя голова сама по собі розвернулася в сторону Ніколаса, адже це було начебто серпом по одному місцю. Не буду уточнювати по якому, але очевидно, що це дуже боляче.

- Ніколасе, синку, так, а що ж ти хотів у нас запитати?

Ой, мамочко, якби ж ти знала, як це невчасно прозвучало, якщо взагалі існує вдалий час для таких новин...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍