Читати книгу - "Сірано де Бержерак"

(До молотка на дверях.)

Так, сповили тебе, дзвінкого крикуна, Щоб звук твій не вривавсь, як варварська струна, В гармонію речей солодку та бажану!

Вона дбайливо підіймав молоток і тихо стукав.

Роксана

(бачить, що відчиняють)

Заходьмо!

(з порога, до Сірано.)

Друже мій, сказати Крістіану Прошу, як прийде він, щоб трохи зачекав!

Сірано

(жваво, коли вона майже зникла)

Стривайте!

Вона обертається.

А про що – я так собі спитав! – Його ви будете, як щоразу, питати?

Роксана

Про…

Сірано

(жваво)

Про?

Роксана

Та ні про що! Прошу лише мовчати Про всі розмови тут, як риба буть німим!

Сірано

(усміхаючись)

О! Буду як стіна, як камінь!

Роксана

Перед ним Питань ніяких я не буду ставить нині, Скажу йому: летіть, як птах, у далі сині, В імпровізації вдавайтесь огняні, Про щастя говоріть і про любов мені!

Сірано

(усміхаючись)

Гаразд!

Роксана

Тс!

Сірано

Тс!

Роксана

Щоб він не готувавсь.

(Входить і зачиняє за собою двері.)

Сірано

(уклоняючись перед зачиненими на хвилину дверима)

Пошана!

Двері прочиняються, Роксана висуває голову.

Роксана

Глядіть же!…

Сірано

Сто чортів, гаразд!

Обоє разом

Тс!

Двері зачиняються.

Сірано

(гукає)

Крістіане! СЦЕНА IV