Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » Літо обіймів та поцілунків, Емілія Дзвінко

Читати книгу - "Літо обіймів та поцілунків, Емілія Дзвінко"

100
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65
Перейти на сторінку:
Епілог

Через 3 місяці

Якби рік тому мені розповіли історію мого теперішнього життя, я б розсміялася і сказала, що це все вигадка. Зараз же стою перед дзеркалом, усміхаюся, і розумію, що ні, не вигадка, а реальність. Моя реальність в якій я абсолютно щаслива. Хоч і не принцеса, але одружуюся з принцом. Ну гаразд, це я вже перебільшила. Але для мене Данило справді найкращий. Не ідеальний, але безмежно коханий і назавжди мій.

— Ти найкрасивіша наречена з усіх, яких я бачила! — Єва заходить до мене в кімнату, стає поруч, і поправляє мені зачіску. Тепер у дзеркалі я бачу дві щасливі і закохані жінки. У Єви з Левом ще далеко не все добре і часом нам з Данилом приходиться їх вгамовувати, але процес запущений і те, що вони сьогодні у статусі пари, це багато чого значить для них обидвох.

— На моєму попередньому весіллі та також мені таке казала, — жартую. Нарешті можу спокійно говорити про своє минуле і не хвилюватись, що воно мене знову проковтне і я застрягну в ньому, наче у трясовині. Після випадку на бабусині дачі і розмови з Левом мій колишній без проблем погодився на розлучення і прийняв всі мої умови. Спільне майно ми розділили порівну, а фотостудія залишилась мені. Точніше моїй колезі, яка викупила в мене мій бізнес. Я переїхала жити у Львів до Данила і наразі не планую займатися комерційною зйомкою. На час вагітності присвячу себе собі та малюку. А ще хоч із запізненням, але я таки подарувала Данилу фотосесію. Його фото вийшли такі красиві, наче на них не мій чоловік, а давньогрецький Бог. Дуже хочу, щоб наш малюк був схожий до свого татка. 

— Серйозно, я тобі таке казала? — усміхається Єва. Поправляє мені на голові вінок з живих квітів  і розгладжує неіснуючі складки на сукні. За сьогоднішній ранок вона робила це вже мінімум п'ять разів. Таке враження, що подруга хвилюється ще більше за мене. Якщо чесно, то я взагалі не хвилююся, бо ще ніколи не була настільки впевнена в тому, що роблю. 

Ми з Данилом відмовилися від ідеї гламурного пишного весілля, на користь скромної і затишної церемонії для найближчих. Місцем для неї обрали ферму Бойченків. З неї почалося наше літо обіймів та поцілунків і саме тут ми з Данилом хочемо розпочати наступний етап нашого життя.

— Дівчата, пора! — в кімнату заходить Христина і нагадує, що нас вже всі зачекалися. Єва ловить мене за руку і ми повільно спускаємося з неї сходами вниз. На нас із захопленням дивляться гості. Наречений з шафером чекають в саду де буде проходити сама церемонія. 

У нас на весіллі близько п'ятдесяти людей. З моєї сторони лише Єва, бо мої названі батьки назавжди відмовилися від мене. Цього разу безповоротно. Після випадку, що стався між мною та колишнім на бабусиній дачі, Ольга Олексіївна звинуватила мене в тому, що я спеціально все підлаштувала, щоб посварити Лану з Романом. Доводити їй протилежне, то марна справа. 

Єва доводить мене до квіткової арки і віддає Данилу. Той ловить мене за руку і встаємо навпроти. Усміхаємося, торкаємося один одного поглядами, які як і наші життя міцно переплітаються у цю мить. Весільна церемонія проходить наче у пришвидшеній зйомці в безперервному русі якої є так багато емоцій, радості, щастя, а головне, що ми переживаємо це все разом.

— Мартусю, втечемо? — в танці шепоче мені на вушко Данило і міцніше притискає до себе. 

—  Втечемо, але спочатку я виясню, чому Єва наче ненормальна заливається алкоголем, а Лев сидить в найтемнішому куточку саду і вдає, що не дивиться в її сторону.  

— Ми будемо ідеальними батьками, бо до народження свого малюка вже виховуємо двох дорослих дітей, — усміхається Данило. Я абсолютно згодна з ним. Єва з Левом ще та парочка. Вона надто імпульсивна, а він надто впертий. От що з цим робити?

— Що між вами цього разу сталося? — сідаю на лавку біля Лева. Він виглядає засмученим. 

— Мене життя не готувало до стосунків з твоєю подругою, ось що, — тримає в руках польову ромашку і задумано крутить нею в різні сторони.

— Мене до стосунків з Данилом також не готувало життя, але свого часу саме ти переконав мене дати йому шанс. І дивись, що з того вийшло, — переводжу погляд в бік радісних гостей.

— Єва ревнує мене до кожної жінки, яка подивиться на мене або заговорить зі мною. Це ненормально, — ділиться зі мною Лев, а поглядом стежить за Євою, яка якраз танцює з Данилом і щось емоційно йому розповідає. Впевнена, що жаліється на Лева.

— Вона любить тебе, але боїться знову бути зрадженою, обдуреною та використаною. Єва лише здається такою непробивною, а насправді дуже вразлива, — заступаюся за подругу. 

— Як думаєш, що вона так довго розповідає Данилу? — продовжує крутити в руках ромашку Лев.

— Припускаю, що Єва обзиває тебе засранцем і не шкодує для тебе інших красивих слів, — усміхаюся, і о диво, Лев усміхається мені у відповідь. Відкладає свою антистрес-квіточку і запрошує мене на танець. Сподіваюся, що зміна його настрою означає, що він помириться з Євою. 

Як тільки замовкає музика Данило з Євою підходять до нас. 

— Вибач мені! — без довгого вступу та пояснень випалює Лев.

— І ти мені вибач, — кидається йому в обійми Єва. Схлипує і цілує. 

Мій чоловік згортає мене в обійми і ми тихенько зникаємо з власного весілля. Безмежно закохані та щасливі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

1 ... 64 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Літо обіймів та поцілунків, Емілія Дзвінко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Літо обіймів та поцілунків, Емілія Дзвінко"