Читати книгу - "Відродження-2, Кулик Степан"

— О, а от і брама, — прокоментував очевидне Касперський. Він не втримався і теж заліз на машину. Щоправда, лише на капот. — І я знаю, як до неї під'їхати. Дорога не дуже, але проскочимо. Завтра звідти і розпочнемо.

— Ні, — мотнув я головою. — Якщо навіть тут такий захист, то з воротами можуть бути сюрпризи набагато серйозніші. Увійдемо через чорний хід.

— В сенсі?

— Прихопимо пару кувалд, і твої костоломи проб'ють мені дірку в паркані. Я не гордий, мені багато не треба. Аби пролізти…

— Гадаєш? — уважніше оглянув територію полігону Касперський.

— Інтуїція…

— Добре. Ламати не будувати, — посміхнувся поліцмейстер. — Розпоряджуся. За ніч зроблять пролом.

— До речі, я не жартував щодо дірки. Не треба зайвого галасу. Тільки щоб протиснутися і краще повзком.

— Я тебе почув, — посерйознішав поліцмейстер. — Все буде, як скажеш. Якщо треба, цей паркан зубочистками розколупають. Думаєш, усередині ще хтось залишився?

— Це зайве. Ось ті вежі бачиш? Коли вони мене засічуть, тут такий гуркіт почнеться, що глухий почує. Так що потай зайти все одно не вдасться. Я лиш завчасно шум підіймати не хочу. Гаразд, що треба я побачив. Більше тут ловити нічого. Поїхали відпочивати. Завтра буде непростий день.