Читати книгу - "Пробудження Левіафана"

– повідомив детектив і запевнив: – Це тимчасово.

– В тебе є джерело доходу? – запитала старпом.

– Це більше схоже на стратегію, – сказав Джо, – в доках є незалежний двіж. Завжди є, у будь-якому порту. Ігри. Бої. Речі типу цього. Більшість з них мають дах. Ось як ви підкуплюєте копів без звичного підкупу копів.

– То такий ваш план? – перепитав Голден з недовірою. – Збити трохи поліцейських грошей?

В кінці зали повія у червоній білизні солодко позіхнула. Клієнт напроти неї насупився.

– Ні, – проти волі розповів Міллер, – я робитиму нелегальні ставки. Коли зайде коп, то я ставитиму на те, що й він. Зазвичай я упізнаю копа. Власникам вони відомі, бо збирають данину. Ставити тре так, як ті, хто на нервах, бо грають в неліцензованих місцях.

Міллер сам розумів, як хитко звучать його слова. Пілот, Алекс, підійшов і сів біля Міллера. Його кава пахла яскраво, з кислинкою.

– До чого дійшли? – запитав він.

– Ні до чого, – відповів капітан, – не було до чого доходити ні до, ні після.

– Воно працює краще, аніж ти вважаєш, – роздумливо сказав Міллер, і тут четверо особистих терміналів тренькнули одночасно. Міллер з Наомі знову обмінялися поглядами, цього разу менш складними, і дістали термінали. Амос та Алекс вже тримали свої. Міллер встиг помітити червоно-зелену рамку, що могло означати або ранню різдвяну листівку, або пріоритетне повідомлення. Знову запала тиша, поки вони всі щось читали, а потім Амос присвиснув:

– Третя стадія? – мовила старпом.

– Я не можу сказати, що мені подобається, як це звучить, – озвався Алекс.

– Ви не проти, якщо я поцікавлюсь? – запитав детектив.

Голден через стіл штовхнув йому свій термінал. Повідомлення було текстовим і надійшло зі станції Тихо:

ЗЛОВИЛИ КРОТА НА СТАНЦІЇ ЗВ’ЯЗКУ ТИХО. ВАШЕ ІСНУВАННЯ І ПУНКТ ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕРЕДАНО НЕВІДОМИМ ОСОБАМ НА ЕРОСІ. БУДЬТЕ УВАЖНИМИ.

– Трохи запізно, – відреагував Міллер.

– Продовжуйте читати, – порадив Голден.

МЕТОД КРИПТУВАННЯ, ЩО ЙОГО ВИКОРИСТОВУВАВ КРІТ, ДОЗВОЛИВ ПРОЧИТАТИ СУБСИГНАЛЬНУ ПЕРЕДАЧУ З ЕРОСА П’ЯТЬ ГОДИН ТОМУ. ТЕКСТ ПЕРЕХОПЛЕНОГО ПОВІДОМЛЕННЯ НАСТУПНИЙ:

«ГОЛДЕН ВТІК, АЛЕ ЗРАЗОК ВАНТАЖУ ОТРИМАНО. ПОВТОРЮЮ, ЗРАЗОК ОТРИМАНО. ПЕРЕХОДЬТЕ ДО ТРЕТЬОЇ СТАДІЇ».

– Що це означає? Є варіанти? – запитав капітан.

– Я не знаю, – відповів детектив, повертаючи термінал, – хіба… якщо вантаж – це тіло Жулі.

– І як ми можемо зрозуміти, це саме так.

Міллер постукував пальцем по столу, несвідомо копіюючи ритм Голдена; його мозок працював над цією комбінацією:

– Ця річ. Біологічна зброя абощо. Вони надіслали його сюди. Тож воно тепер тут. Добре. Немає причин знищувати Ерос. Для військових дій неважливо контролювати Цереру, Ганімед або корабельні майстерні на Каллісто. Та якщо ви хочете знищити станцію, то є простіший спосіб: жахніть чималий термоядерний заряд на поверхні, і вона лусне, мов яйце.

– Хоч це й не військова база, але транспортний хаб, – втрутилася Наомі, – і на відміну від Церери, не під контролем АЗП.

– Тоді вони її вивезуть, – зауважив Джим, – доправлять туди, де мають інфікувати. А поза станцією ми це вже не зупинимо. Без варіантів.

Міллер похитав головою. Щось було не так у логічному ланцюжку. Він щось випустив з поля зору. Його уявна Жулі дивилася темними очима з іншого кінця кімнати, чорні виповзні стікали по щоках, мов сльози.

Що мені тут шукати, Жулі? міркував він. Я щось побачив, але не збагнув, що саме.

Вібрація була ледь помітною, майже невідчутною. Мов гальма у вагоні труби. Пару тарілок дзенькнуло; у філіжанці кави для Наомі затанцювали кілька концентричних кілець. Усі в готелі принишкли, поділившись раптовим страхом тисяч людей, які одночасно усвідомили свою вразливість.

– Ой-йо, – мовив Амос, – що це з біса було? – і в цей момент загули сирени, сповіщаючи про небезпеку.

– Або третя стадія – це щось інше, – сказав Міллер, перекрикуючи гамір.

* * *

Система вуличного оповіщення була змішаною. Один і той самий голос мовив з консолей та динаміків, які могли бути розташовані за метр один від одного, так і на кордоні чутності. Через це кожне слово дрижало у фальшивому відлунні. Саме тому текст аварійного мовлення читали дуже виразно, кожне слово виокремлювалось.

– Увага, будь ласка! Станцію Ерос заблоковано через надзвичайну ситуацію. Негайно прослідуйте на рівень казино до антирадіаційного укриття. Співпрацюйте з персоналом служби надзвичайних ситуацій. Увага, будь ласка! Станцію Ерос заблоковано через надзвичайну ситуацію…

І так по колу, яке могло крутитися, якщо ніхто не втрутиться, допоки кожен чоловік, жінка, дитина, тварина і комаха не перетвориться на тлін. Це був сценарій зі стрічки жахів, та Міллер робив те, чого навчило його життя на скелі під тиском. Він підвівся, вийшов у коридор і попрямував до широких проходів, вже заповнених людьми. Голденівці теж були на ногах.

– Це був вибух, – міркував Алекс, – мінімум привід судна. Можливо, ядерна бомба.

– Вони хочуть знищити станцію, – промовив Голден з якимось відтінком переляку. – Я ніколи не думав, що сумуватиму за часами, коли вони просто знищували судна, на яких я був. Але тепер це станції.

– Вони не знищили її, – відповів Міллер.

– Ви впевнені? – запитав Голден.

– Я чую ваші розмови, – вів своєї детектив, – це вказує на наявність повітря.

– Там же гермодвері, – не здавався капітан. – Якщо продірявлять станцію і зачинять люки…

Жінка з силою проштовхнулася вперед повз Міллерові плечі. Якщо вони не будуть збіса уважними, розпочнеться паніка і давка. Тут забагато страху і замало простору. Цього поки не трапилось, проте від нетерпеливих рухів натовпу, що вібрував, мов молекули води за хвилину до закипання, детективу ставало добряче зле:

– Це ж не корабель. Це станція. Ми в скелі. Яка просто трісне, мов яйце, якщо щось серйозне станеться. Величезне надуте яйце.

Натовп зупинився у вщерть заповненому тунелі. Їм знадобиться контроль натовпу, і знадобиться якнайшвидше.

Вперше звідтоді як він покинув Цереру, йому б хотілося мати посвідчення. Хтось штовхнув Амоса в бік та, почувши ричання механіка, кудись зник.

– Крім того, – нагадав детектив, – це ж радіаційна небезпека. Тобі не треба випускати повітря, аби вбити усіх на станції. Просто шваркніть вільним квадрильоном нейтронів по цьому місці на швидкості світла – і більше не буде жодних проблем з постачанням