Читати книгу - "Війни Міллігана"

Кліпання погіршилося — він був наче в старому фільмі. Що відбувалось у ці «провали», він і гадки не мав. Але не буває такого, щоб це була просто прірва — хтось же виходить на сцену. А значить, цей хтось і прийняв «Амобарбітал». Принаймні він на це сподівався. Але щохвилини ставало дедалі гірше. Значить, хтось просто викинув пігулки!

аллен побачив, як позаду нього зупинилась машина поліцейських. З неї вийшов офіцер і почав наближатися до його авто. аллен миттю вкрився потом. У таких ситуаціях зазвичай його мозок працює дуже швидко, а от тіло — надто повільно, тому замість слів у нього виходить якесь белькотіння. Кепсько буде, якщо офіцер подумає, що аллен напідпитку. Тут можуть допомогти хіба що службові номери на машині.

— Сер, у вас якісь проблеми?

— Ні, все нормально, — повільно відповів аллен. — Я мав випити пігулку, але вікно було відчинене — вітер вирвав баночку з рук. Я хотів її пошукати.

— Ви з якого відділення? — кивнув він на номери.

— Я з бюро громадських захисників. Працюю у Ренді Дани.

— Ви працюєте над справою про вбивцю Раттлера?

аллен ствердно хитнув головою, сподіваючись, що той не помітить, як він весь спітнів.

— Мені б варто було скинути вас з дороги! Ви намагаєтеся врятувати чоловіка, який убив правоохоронця!

— Слухайте, я просто працівник…

Добре, що виходило контролювати мову. Але якщо він не вип’є «Амобарбіталу», ставатиме дедалі гірше. аллен докладав максимум зусиль, щоб контролювати ситуацію.

— То йдіть пошукайте ваші пігулки, — запропонував офіцер, — а я закрию для вас цю смугу.

Він побіг назад по шосе. Піт заливав обличчя. Він знав, що нічого тут не знайде, але удавав, що шукає. Хто б не виштовхнув Біллі зі сцени — він викинув пігулки під час «блимання». А значить, він не хотів, щоб Біллі став цільним і вільним. Мабуть, це хтось із небажаних. Чи, може, рейджен?

— Чорт забирай! Хто б ти не був — залиш Біллі у спокої! — зашипів аллен.

Він повернувся до машини й сказав офіцерові, що з ним все буде нормально — треба лише подзвонити начальнику і сказати, що він затримається, бо має купити нові пігулки. Офіцер кивнув, сів у свою машину й поїхав.

У лікарні за таке на нього чекає серйозне покарання. Але найгірше те, що без цих ліків Біллі на роботі буде абсолютно безпорадний — а він дуже цінує цю роботу. Така робота — квиток до свободи. аллен сподівався, що йому дадуть нову дозу, коли він пояснить, як утратив цю, а потім він почекає хвилин двадцять, поки пігулки подіють та, як тільки «блимання» припиниться, знов поїде на роботу.

аллен зупинився біля якогось кафе, зателефонував у лікарню та попросив доктора Якамі до телефону. Він боявся, що його примусять лишитись у лікарні й чекати на доктора Керолін, якщо він розкаже правду, а це зараз було б недоречно. Тільки не тепер — коли все так добре йде.

— Докторе Якамі, — почав він, — у мене невеличка проблема.

Запис із медичної карти від 18 червня 1986 року (15:20). Доктор Якамі

«Сьогодні Біллі зателефонував мені з ресторану „Ракс“ і розповів, що загубив пляшечку з пігулками, поки їхав у машині. За його словами, його друг дістав пляшечку з бардачка, як раптом машину підкинуло на якомусь горбику на шосе — і пляшечка випала з вікна. Він хотів отримати іншу дозу ліків. Я порадив йому подзвонити в пункт медсестер і приїхати у відділення, де йому видадуть нові пігулки. Він постійно повторював свої слова та говорив дуже схвильовано. У відділення він приїхав о 15:10. Здавався знервованим, вигляд мав неохайний… Я запросив його поговорити до конференц-зали. На ньому були протисонячні окуляри — він їх зняв, але не міг тримати, і вони впали на підлогу. На лівому плечі в нього висіла відеокамера й рація. Він без упину її смикав — і один раз камера теж упала додолу. Він ніяк не міг просто її тримати — психомоторні функції погіршились, і він не міг поводитись як звичайно. Біллі запевнив мене, що з ним усе буде гаразд за двадцять хвилин після прийому препарату і сказав, що немає причин для хвилювань. Я ніколи раніше не бачив його в такому стані. Я сказав, що йому доведеться лишитись у лікарні, аж поки його стан не стабілізується, і що я не можу взяти на себе відповідальність і випустити його звідси у такому стані. Він не сперечався, але ця ідея йому не сподобалася. Я призначив йому аналіз крові й сечі. Після цього йому видадуть дозу препарату і триматимуть під наглядом».

Але доктору Якамі не вдалося взяти у Біллі кров на аналіз, бо він ніяк не міг припинити рухати руками. Після того як друга спроба взяти кров завершилася нічим, о 16:10 йому вкололи 200 мг «Амобарбіталу». Доктор Якамі підвівся й хотів уже йти, коли аллен наполегливо попросив у нього дозволу повернутись у бюро громадських захисників, як тільки препарат подіє — тобто за двадцять п’ять хвилин. Якамі відмовив, обґрунтувавши це тим, що стан Біллі не дозволяє йому піти з клініки. аллен підвівсь і заступив йому прохід:

— Я не випущу вас, доки ви не дозволите мені вийти з лікарні.

— Ви знаєте, чим для вас закінчиться застосування фізичної сили проти мене чи агресивна поведінка.

— Я не збираюся на вас нападати. Але я не можу дозволити вам піти звідси, поки ви не дасте дозвіл.

— Виходити з відділення у вашому стані небезпечно. Коли вам стане краще — доктор Керолін вирішить, чи можна вам іти.

— Будь ласка, дозвольте мені повернутися на роботу. Він відступив убік і дозволив лікарю пройти, а сам не переставав бурмотіти:

— Мені треба на роботу, інакше мене звільнять. Будь ласка, дайте дозвіл… Будь ласка…

Доктора Лінднера сповістили про проблему. Він прийшов у відділення і наказав закрити Біллі в кімнаті для повторного огляду.

18 червня 1986 року о 15:40 доктор Керолін записала свої спостереження:

«Біллі був схвильований, злий і наляканий. Він говорив дещо нерозбірливо, але по суті та обмірковано. Протягом цих подій він переключався від безтурботної поверхневої особистості на налякану і стурбовану або ж на розлючену».

Біллі призначили індивідуальний нагляд і повідомили, що спати він буде в кімнаті під спостереженням.

Наступного ранку Ренді Дана зателефонував Н. Берлі та повідомив клініку й доктора Керолін про те, що Біллі звільнено з його посади. Дана сказав, що вони розглянуть усі його