Читати книгу - "Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ще Сашко придумав ідею, — додала знов перша, — як спіймати мишу!
— Дайте, дівки, я хоч раз скажу!
— …Ні, я!
— Нацькувати на неї нашу кицьку? — вставила іронічне слівце Софійка.
Заскочена й розморена весняним сонечком Чорнобілка, зачувши, що про неї говорять, ліниво муркнула. Киця возсідала на вікні: голівка маленька, тіло пишно-пухнасте — просто антична скульптура в галереї чи парку Щербанівських!
— Ні! Він порадив спробувати покласти за приманку…
— …Аркушик!
— …Із отого, як його… Що миші по ньому своїх дітей виховували!
— Із Сухомлинського? — нарешті розібрала суть розмови Софійка. — Де це видано, щоб мишам замість сиру класти книжки?
— Ми теж так йому, а він: тож на сир, мовляв, не схотіла пійматись!
Дочаювавши, Софійка прийняла до решти висохлий сир, витрусила зі «Школи радості» відгризений клаптик сторінки і приладнала його в мишоловку. Гаразд, випробуєм цю фантастичну ідею! Раз уже в неї сьогодні чудовий настрій!
— Шказав, що шьогодні вам жуштрітися не вдаштчя, бо він не жможе… — сповістили дівчата, наминаючи канапки.
— Ще книжок у твого тата якихось набрав! — запили чаєм.
— Ой, це ж був секрет! — урвала всіх мудра Надька.
Вірна й Любка вмить зосередились на своїх чашках і активно засьорбали.
Секрет? Нічого собі! Утім, Софійки вже нічим не здивуєш!
…Здивувати важко, але ще можна!
Саме тоді, коли Софійка монотонно ходила туди-сюди квартирою і думала над розгадкою коду Мокренкового блокнота…
Неклевий? Гм… Якби Мокренко жив тепер і знався з Кулаківським, Софійка вирішила б, що неклевий — від Вадимового слівця «кльово», тобто класно, себто добре! «Неклевий спин-шуліцейський» тоді б означало якогось недоброго спина-шуліцейського… Спина? Спина завше ззаду, може, спин — людина, що ззаду підкрадається? Шуліцейський схоже на поліцейський…
…Так от, саме тоді в Софійчині двері застукав… сам Дмитро Іваненко!
— Ти в школі не була, то я подумав… Може, завдання домашні потрібні? Я ось приніс…
Від несподіванки не знала, радіти чи не дуже:
— Завдяки тобі доведеться робити цей складнющий номер з алгебри! — жартома дорікнула.
— Якщо хочеш, я допоможу!
— Це єдине, що виправдає твою ведмежу послугу! — всміхнулась.
Вони пішли в Софійчину кімнату і засіли над за дачкою.
— Гарні квіти, — кивнув на букет, що сьогодні мандрував за Софійкою в кожну кімнату. — Хтось подарував?
— Це фреєзії! — відповіла трошки ухильно.
Поки Дмитрик пояснював, крадькома спостерігала за ним і думала про одне. Що він прийшов ради Ірки. Нарешті спитала невимушено:
— А ти вже Ірці завдання відніс?
— Ірі? — дивується наче щиро. — Чого я маю Ірі носити?
— Ну… Її теж не було в школі…
— Не було? Тю, точно! А я дивуюсь: чого мене ніхто нічим не вантажить, ніхто нічого не просить? І запасна «Хімія» нікому не згодилась, навіть гроші після великої перерви зостались!
— Дмитре, не прикидайся. Ти ж не байдужий до неї, правда?
— Софійко, ти що собі напридумувала?
Ну, наче ж не обманює!..
— А! Ти, мабуть, через те, що всі її забаганки виконую? Ха-ха!
— Але ж виконуєш!
— Тебе комарі коли-небудь кусали? Тобі це приємно? — раптом лукаво примружився Дмитро.
— Таке питаєш!
— Люди від них тікають, кремами змащуються, отруйними спреями віднаджують. Все одно не помагає! А ми з татом одну закономірність виявили. Якщо їх не відганяти, а просто не думати про них, переключитись на інше, то вони наїдаються і летять геть! Ми давно вже тільки так і робимо. І знаєш, відтоді проблема комарів для нас перестала існувати!
Гм, Ірка — упирка? Трохи дивно. Але принаймні дотепно. З іншого боку, виходить, що Завадчучкою не лише власні батьки не переймаються, не тільки Вад її відцурався, але й Дмитро її має за… за комаху-кровопивцю? Ні, це якось неправильно! Так не можна!
Може, хоч зателефонувати їй, поцікавитись як вона там після всього?.. Утім, Софійчин дзвінок зараз видався б ще більшим знущанням.
З іншого боку, чи справді Іваненко до неї байдужий?
— А збоку видається, наче ти… Наче ти в неї…
— На побігеньках? Нехай!
— Ну, так, і що… Що закоханий!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту», після закриття браузера.
