Читати книгу - "Стань моїм першим, Адалін Черно"

Глава 33

Кіра

— Ну як? — хрипко питає Кирило. — Підходять такі ручки?

— Здається, так.

— Здається?

— Я ще не розкуштувала, — відповідаю, не дозволяючи Кирилу думати про те, щоб опустити мене на землю.

Втім, Кирило й не збирається, несе мене до будинку, а всередині навіть на другий поверх підіймається великими дерев’яними сходами разом зі мною. Мене охоплює хвилювання, коли Багров відчиняє двері до спальні й заносить мене всередину. Я все ще в нього на руках, вдихаю його запах, цілую його шию, торкаючись язиком солонуватої шкіри.

Він весь мені подобається. Здається, що це неможливо, щоб людина подобалася абсолютно всім. Повністю.

Поцілунки, торкання, голос, погляд, смак… зовнішність, але вона — останнє, про що я взагалі думала, коли по вуха закохувалась у Багрова. Іноді мені здається, що це сталося просто так, без причини, але ж кохання так і приходить. Воно не питає дозволу, йому не властиво визначати переваги та недоліки людини. Воно просто приходить. Збиває тебе з ніг своєю силою і змушує забувати, як дихати.

Моє кохання таке… Воно змушує мене робити те, що я б ніколи не стала робити в інших випадках. Воно сильне, безрозсудне, пристрасне, божевільне й… гірке. Коли Кирило мене цілує, я відчуваю його солодкий смак на губах, але коли він усувається, я відчуваю й гіркоту. Вона ледь відчутна, але не минає. Заповнює мене після кожної нашої зустрічі дедалі більше.

Я знаю, що ми — це не назавжди, але коли Кирило несе мене через всю галявину до будинку, а потім на другий поверх спальні на руках, хіба можна не мріяти? Не малювати собі картинки в голові, де є ми. Він і я. Разом. Рука об руку. Не тільки зараз, у ліжку, а й потім у житті. Хіба можна не думати, що те, що відбувається між нами — не лише тривала прелюдія перед феєричним сексом, а щось більше.

— Так і триматимеш мене? — тихо запитую в Кирила, обмацуючи його обличчя руками.

Проводжу ними по щоках, денній щетині, відчуваючи легке поколювання в подушечках, по губах, якими він по черзі цілує кінчики моїх пальців. Один за одним, викликаючи імпульси тремтіння по всьому тілу. У мене шкіра покривається мурашками лише від цього. Кирило зачіпає мій вказівний палець язиком, від чого ударна хвиля збудження назріває внизу живота.

— Ти хотіла на ручки, — каже сиплим голосом.

Обхопивши Кирила за щоки, я впиваюсь йому в губи, дозволяю поневолити мій рот і окупувати його язиком.

Кирило крокує до ліжка і, розвернувшись спиною, сідає на край. Я знов у нього на руках. У тій же позі, в якій була в машині. Єдиний виняток — ми тут абсолютно одні. Я злегка соваюся й відчуваю промежиною збудження Багрова. Кирило злегка штовхається стегнами вперед і потрапляє прямо в чутливу точку. Мій протяжний стогін розрізає тишу кімнати.

— Блть, що ти зі мною робиш, Кіро, — гарчить Кирило, хапаючи мене за стегна й із силою штовхаючи на себе.

Ми обоє іскримо від раптової сильної напруги та збудження. Мої соски напружені, по попереку невеликим струмком тече піт, а в трусиках потоп, що лише посилює відчуття, коли Багров люто штовхається членом по тонкій тканині. Моя сукня давно десь у районі талії. Сідниці обпалюють його сміливі дотики, а губи змучені його поцілунками.

Діставшись до застібки на моїй спині, Кирило різко смикає ту вниз, а через якусь мить я залишаюся в одних трусиках і бюстгальтері. Сукня летить убік. Це не вперше, коли я залишаюся перед ним оголеною, а він усе ще одягнений. І не вперше це мене анітрохи не бентежить. Навпаки, я збуджуюсь лише сильніше. Візуалізую в пам’яті те, що приховано під футболкою. Пружні кубики преса, широкі груди, що переходять в об’ємні м’язи плечей.

Про те, що приховано під боксерами, я думаю зі скупченням слини в роті, варто мені згадати, як я стояла перед Кирилом на колінах. Мені здається, я змінилася з ним. Стала відкритою, розкутою, зухвалою. Майже все тепер я сприймаю інакше. Мені не соромно бути перед ним голою, не соромно стояти на колінах і смоктати його член, дивлячись при цьому у вічі. І мені страшно, що так може бути лише з ним. З ним і ні з ким більше. Як я житиму, коли все закінчиться?

Я штовхаю Кирила долонями, і ми обоє падаємо на ліжко. Вирівнявши спину, штовхаюсь стегнами вперед. Кирило шипить від збудження й охоплює мої сідниці долонями.

— Це зайве, — я чіпляю краї його футболки й тягну її вгору.

Стягнувши її, відкидаю тканину вбік і, нахилившись до Кирила, прокладаю доріжку поцілунків від його грудей до пупка.

— Твою матір, — виривається в нього, коли я чіпляю його штани з боксерами й ривком тягну їх униз.

Тепер я маю перевагу. Я в трусиках і бюстгальтері, а він абсолютно голий. Я перехоплюю ініціативу, і Кирило мені дозволяє. Підтягується на ліжку вище, і я рухаюся за ним. Влаштовуюся в ногах і обхоплюю долонею здиблений член. Велика голівка поблискує від змазки, а на стовбурі проступили великі вени. У нього гарний член. Настільки, наскільки може судити незаймана, яка не бачила пеніси раніше. Великий, з індивідуальними малюнками вен, з вуздечкою, що плавно йде вниз.

Я схиляюся й обхоплюю пружну голівку губами. Всмоктую в себе, як робила дівчина на відео, яке я дивилася, щоб повчитися. Його мені «випадково» відправила Нінка і сказала, що мені може бути цікаво. Я подивилася не багато, але дещо запам’ятала й тепер відтворюю, намагаючись здивувати Кирила.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍