Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд

Читати книгу - "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"

117
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 86
Перейти на сторінку:

— Не знаю. Мама мені не сказала, — промовив Алекс, знизуючи плечима.

— Продано містеру Гріну за 1900 доларів. Привітаємо переможця оплесками! — Чоловік піднявся на сцену й забрав свій приз.

На цьому аукціон закінчився й гості почали потрохи розходитися. Я була втомлена, тому скинула свої туфлі й почала ходити босоніж по траві. Алекс здивовано підняв брову, дивлячись на мене.

— Це дуже розслаблює, — промовила я, закочуючи повіки. — Спробуй!

Алекс теж зняв свої кросівки.

— Ходімо на гойдалку? — запропонував мій хлопець.

— Гаразд, але я чула в тій частині саду якесь дивне шурхотіння.

— Ми ж разом йдемо. Я буду поруч. Це, мабуть, знову якась білочка причаїлася в кущах. — Я почала сміятися, бо згадала, як намагалася врятувати Алекса від лютого монстра в парку. Це було так кумедно.

Алекс ліг на гойдалку, а я біля нього. На щастя, вона була велика й ми обоє вмістилися. Я накрила нас пледом й піднесла очі вгору. Небо було вкрите яскравими зірками. Просто неймовірне видовище.

— Я все ще чекаю на твої пояснення, Міє. Ти так сильно хотіла виграти побачення з Джеремі. Що це все означає? Ти справді підеш на цю зустріч? — Алекс одразу засипав мене питаннями. Проте, він мав на це повне право.

— Ми з Джеєм влаштували невеличку гру. Єва б образилась на нього, якби він пішов на побачення з іншою, тому я й мала виграти цей лот. Насправді ніякого побачення не буде, — промовила я, обернувшись лицем до Алекса.

— Добре, а то я вже почав нервувати. Ці двоє таки помирилися? — Грей провів рукою по моєму неслухняному волоссю й заправив мені його за вухо.

— Думаю, що так. Коли я повернулася, то вони вже цілувалися в басейні. — Це викликало в Алекса усмішку.

— Божевільна парочка!

— Проте, шалено закохана, — додала я. За цими двома було цікаво спостерігати. — Наскільки вдалим можна вважати цей аукціон? Вам вдалося зібрати потрібну суму?

— Думаю, що так. Є навіть гості, які не брали участь в самому аукціоні, а просто вирішили долучитися фінансово. Багато хто знав мою маму особисто й зробили це через світлу пам’ять про неї.

— Ми з нею не знайомі, але я впевнена, що вона була дуже хорошою жінкою. — Мені було сумно через те, що Алекс втратив її. Я тільки могла собі уявити як це боляче та страшно втратити таку близьку людину.

— Так, була. Проте, твоя мама теж дуже хороша. Я б навіть сказав, що неймовірна. Вона так любить тебе. Тобі дуже пощастило з нею.

— Знаю. Я хочу розповісти їй всю правду про Теодора. У мене більше немає бажання приховувати від неї це, але я зупиняю себе, тому що знаю як боляче їй буде й вона буде звинувачувати себе в тому, що не вберегла мене. Проте, я не розповім їй про це, поки вона не народить нашого брата чи сестру. Дитина може постраждати й мама також. В першу чергу я повинна турбуватися про неї.

— Ти права. Буде краще, якщо ти розповіси їй про це вже після народження дитини. Спочатку їй буде складно, але думаю, що з часом вона все зрозуміє. — Алекс міцніше мене обійняв. — Радий, що зустрічі з Мейсоном пішли тобі на користь.

— Так, ти правий… Можливо, поговоримо про щось інше? — запропонувала я. — Ти знаєш цю місіс Янг? Чому ця жінка так хотіла на побачення з Джеремі? — Алекс почав голосно сміятися, але я геть не розуміла чому.

— Інесса Янг — найкраща подруга Айседори Еванс. У цієї жінки живе вдома 15 котів. Інколи мені здається, що вона божевільна, бо дуже дивна. Її чоловік помер 7 років тому й після цього вона шукає для себе нову вигідну партію, а точніше людину, яка буде виконувати всі її забаганки, — пояснив Алекс.

— Але ж Джеремі їй в сини годиться! — обурилася я.

— Думаю, що це її не зупиняє. Він доволі розумний, молодий та забезпечений хлопець. Одним словом — ідеальна партія для такої шукачки нового наповнювача її гаманця.

— Жах просто!

— Тому добре, що вона таки не виграла в цьому аукціоні, а то б Джеремі не солодко з нею прийшлося.

Далі ми з Алексом мовчки спостерігали за зірками. Нічні світила сьогодні були по особливому красиві та яскраві. Здавалося, що я готова була дивитися на них вічно. Грей запропонував мені піднятися в його кімнату й роздивитися їх детальніше. Я з радістю погодилася.

1 ... 65 66 67 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд» жанру - Сучасна проза 📚📝🏙️:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"