Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

- 43 -

Моріана нервово міряла кроками крамницю час від часу то запалюючи свічки, то гасячи. Вона це робила не навмисне, її сила, здавалося інколи жила власним життям керуючись виключно емоціями Аберхат.

 Відвідувачів не було і порожнеча на неї тиснула додатково. Її складені руки на грудях, дрібні кроки,  тихе зітхання та червоні плями на обличчі – Моріана була відкритої книгою, якій тяжко було приховувати свої побоювання чи будь-який інший прояв емоцій.

 Роздався звук дзвіночка над дверима, Аберхат різко обернулася, гнівно складаючи руки в боки.

— Я тебе вже зачекалася! — вогонь в каміні спалахнув новою силою. — Бачу, ти зовсім не спішив! Я не можу тримати крамницю зачиненою так довго!

— Я мав зібрати опалі пелюстки магнолій,  — спокійно сказав Джило поправляючи солом’яного бриля на голові.  — Доки з них є ще користь.

Його кучеряве волосся було зібране в коротких низький хвіст, а довгий широкий плащ приховував худорбу старця.

— Ти серйозно? — вибухнула гнівом Моріана. — Ми ж домовилися зустрітися! Щосекунди Сія може повернутися! — гнів Аберхат не вщухав.

— Заспокойся, — спокійно вимовив Мейб знімаючи з плечей торбину й кладучи її на прилавок Моріани. — Ліки виготовлені для Сії скоро перестануть діяти, — Джило дістав із торбини старий зім’ятий шматок паперу, який пожовтів від плину часу перед цим зіпер ціпок на ногу. — Скоро її сила вирветься.

— Неможливо! — заперечила Аберхат замотав головою так, що волосся вибилося із її вільно заплетеної коси. — Ереван загинув п’ять років тому разом із моїм чоловіком. Більше нікому зняти печатку із Сії.

З вуст Аберхат вирвалося заспокійливе зітхання, а з обличчя зникло занепокоєння.

— Колись Морвес тебе вже попереджав, поставлена печатка не здатна весь час стримувати те, що в ній росте. Коли їй виповниться двадцять один, і печатка не буде знята, Сії може не пережити вивільнення сили, — Джило взяв міцно ціпок у руку й стукнув ним об підлогу.

Вібраційні хвилі пройшлися по всій крамниці, а зім’ятий папір на прилавку змінив колір із пожовтілого на темно-зелений.

— Що це?

Жінка підійшла до прилавка, уважно дивлячись на зачаклований лист паперу, який нагадував вирвану сторінку із книги.

— Ти радієш тому, що нікому зняти печатку Сії, та дарма. Її сила не просто успадкована від мертвої королеви, Арміса віддала всю свою магію доньці. Трон і корона належать їй.  Та могутність цієї магії завелика для неї. І гірше, що може статися – могутня сила притягне іншу.

— Камінь вічності, — прошепотіла Моріана обіймаючи себе рукам.

Її тіло затремтіло від однієї згадки про силу, яка була міфічною.

— Якщо Сія не навчиться опановувати цю силу, вона роз’їсть її із середини. І все королівство чекатиме  біда, якщо відчиняться двері сховища.

Ноги Моріани підкосилися, вона ледь встигла втриматися руками за прилавок щоб не впасти. Обличчя стало блідим, а в очах забриніли сльози.

— Джило, що мені робити? Ти обіцяв рішення, — останнє вона сказала пошепки.

— Просити молодшого Уайта, щоб він зняв печатку до того, як  Сії виповниться двадцять один рік.

Мейб потер підборіддя згадуючи магію яку відчував від капрала.

«Він однозначно стане її щитом. Рано чи пізно доля візьме своє. Станеться те, що має…»  

— Категорично ні! Хто, хто, а тільки не він!

Від однієї згадки про капрала Роувена Уайта, обличчя Моріани ледь не перекосило. Вона твердо стиснула щелепи, схрестив руки тепер на грудях. Роувен нагадував свого батька, і хоча відношення Аберхат було упередженим, вона інстинктивно відчувала, що цей чоловік принесе її доньці нещастя. Більше того, Моріані достатньо було поглянути на Сію, в якої  було написано все в очах. Материнське серце  підказувало, що капрал Уайт не той чоловік з яким варто зв’язуватися її доньці.

— Його сила пов’язана із силою Сії, — прямо сказав Мейб, пригадуючи зустріч із капралом, а його магічну енергетику. — Він може стати надійним щитом для твоєї доньки. Можливо сила Сії й притягує до себе камінь вічності, але якщо ти вчасно схаменешся, трагедія не відбудеться. — Мейб ледь всміхнувся Моріані. — Відносно не відбудеться. Благі наміри завжди вимагають жертви, — цілитель вказав поглядом Моріан на зелений аркуш паперу. — Заклинання.

— Ти мався допомогти розв'язувати проблему…

— Це, — Джило знову поглянув на клаптик паперу, — майже рішення. За тобою вибір – активувати це, чи ні. — Хвилину Мейб помовчав дивлячись на Моріану, а потім заговорив: — ти все знала, — всміхнувся Мейб.

— Що ти верзеш?! — гнівно промовила Аберхат.

— Ти не здивувалася, коли я назвав капрала Уайта.

— Джило, з віком ти втрачаєш свої навички!

— Морі, — лагідно промовив цілитель її ім’я, дивлячись на суворе обличчя Аберхат. — Я достатньо прожив, і достатньо бачив. Мої навички все ще гострі як твій язик. Ти просила про допомогу, я тобі її приніс.

— Це не допомога!

Моріана стиснула зуби ледь не до скреготу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍