Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

Заборона на поцілунок, яку я собі наклала, тепер здавалася такою безглуздою. У цю мить я більше не могла і не хотіла стримувати себе. Я прагнула його, хотіла показати кожним доторком, що його слова і те, що він розповів мені через ту білочку-іграшку, означають для мене більше, ніж він міг уявити.

Наш поцілунок був обережним, неначе ми вперше намагаємось зрозуміти одне одного на глибшому рівні. Його рука стиснула мою трохи сильніше, ніби він боявся, що я зникну. Я відчула, як його пальці тремтять, але це лише додало мені впевненості. Ніжно провела рукою по його щетині, відчуваючи кожну нерівність на його шкірі, кожен дотик був нагадуванням про те, що я більше не хочу стримувати свої почуття. Я хотіла його повністю, з усіма його словами, з усією його турботою і підтримкою, що він так несподівано подарував мені.

Я обережно відсторонилася, щоб вдивитися в його блакитні очі, шукати відповіді, підтвердження, що він відчуває те ж саме. Я побачила його погляд – такий глибокий, такий наповнений бажанням і ніжністю. Цього було достатньо.

— Це було навіть краще, ніж я собі уявляв.

— Я хочу цього, — прошепотіла.

— Чого? — запитав він, трохи здивований, але його погляд світився теплом і надією.

— Сім’ю, — відповіла я з дурнуватою усмішкою. — Ти, я і наше білченя.

Даніяр, хоча і був відзначений виснаженням, не міг приховати радості, що радісно засяяла в його очах.

— Сім’я, — повторив він, майже не вірячи своїм вухам, — Ти дійсно цього хочеш?

Я кивнула, ніжно доторкаючись до його чола.

— Так. Я хочу тебе і нашого малюка.

Його рука лагідно потягнулася до моєї, і він стиснув її так, ніби хотів знову переконатися, що це не просто сон. Біль на його обличчі не зник, але радість і полегшення змішалися з ним. Я приклала голову до його плеча, відчуваючи, як його дихання стає регулярнішим.

— Я все ще боюся, — зізналася я, обережно погладжуючи його руку. — Але з тобою я відчуваю, що все зможе бути добре.

— І я буду поруч з тобою. Я буду тут, щоб підтримувати тебе, навіть коли ти сама в себе не віритимеш. Господи, я так сильно кохаю тебе.

Він підійняв руку до моєї шиї і ніжно провів великим пальцем по шкірі, наче стираючи тінь страху, що досі залишалася в моєму серці. Мої очі зустрілися з його, і моє серце пропустило удар.

— Бачиш, ти все ж таки закохався в мене. Хоча я тебе попереджала, — я усміхнулася, намагаючись виглядати невимушено.

— Я не говорив, що не зроблю цього.

— Ні? — я вдала здивування.

— Ні, я лише давав тобі шанс відступити, — він скривився, але це був швидше вираз жартівливої серйозності.

— Ти, як завжди, знаєш, як зіграти на моїх нервах, — усміхнулася я, легко стукаючи його по руці. — Але, знаєш, ти ніколи не був добрим актором, коли справа стосувалася мене.

— Може, і не був, — він зітхнув, дивлячись на мене з теплом. — Але у мене завжди була одна роль, в якій я намагався стати найкращим. І це — бути поруч з тобою. Але… ти маєш знати, що мені потрібна премія за ризик. Наприклад, ще один поцілунок?

— Хм, можливо, — задумливо прикусила губу.

Усміхнулася і, не вагаючись більше, ніж треба, нахилилася, щоб поцілувати його знову, залишаючи на його губах відбиток.

— І знаєш що? — прошепотіла я. — Тобі вдалося.