Читати книгу - "Тінь серед світла, Деріка Лонг"

Розділ 23.1

Сонце заходило за горизонт, розфарбовуючи небо ніжними відтінками рожевого та помаранчевого. Більше тисячі думок і емоцій переповнювали серце Оксани, коли вона стояла в залі, де зібралися всі її близькі люди, щоб святкувати найважливіший день у її житті. Це було її весілля. Її руки, прикрашені елегантними квітами, тримали келих з шампанським, але вони більше не могли стримувати хвилювання. Серце билося швидше, а усмішка, яка не сходила з її обличчя, була найкращим свідченням того, як сильно вона любила цього чоловіка.

Мирослав стояв поряд, дивлячись на Оксану з таким захопленням, що вона відчула, як в її серці розцвітає новий світ. Він був її мужем тепер. Їхня любов перемогла всі труднощі, і хоча перед ними було ще багато шляхів, сьогодні вони були разом, оточені найближчими людьми, готовими святкувати цей момент.

Зал був прикрашений білими квітами, зі срібними елементами декору, що надавали атмосфері святкового вигляду. Кожна деталь продумана, кожен момент був важливим для цього великого дня. Оксана стояла поруч з Мирославом, і вони обмінювалися поглядами, ніби знову знаходили один одного, навіть після всього пережитого.

"Ми зробили це," — думала Оксана, спостерігаючи за тим, як люди, зібрані тут, сміються, розмовляють, святкують. Це був день радості, день, коли навіть темні тіні минулого більше не мали влади.

Серед гостей були і її подруга Настя, і мама, яка ніколи не переставала підтримувати її у найскладніші моменти. Андрій та Влад також були поруч — вірні друзі, які допомогли в найважчі моменти, і без яких ця перемога була б неможливою. Їхні погляди зустрічалися з поглядами Оксани, і кожен із них відчував особливу гордість за те, що цей день став реальністю.

Мирослав, хоча й завжди впевнений у своїх силах, сьогодні був сповнений не тільки щастям, а й ніжністю до Оксани. Він подивився на неї, як на свою улюблену музу, свою підтримку, свою дружину. Він знав, що попереду у них буде ще багато важливих моментів, але зараз — зараз вони мали те, що було важливим. Вони були разом, і це було найбільше щастя.

— Оксано, — тихо сказав він, — ти зробила мене найщасливішим чоловіком на землі. Я не знаю, що нас чекає попереду, але я знаю одне: разом ми подолаємо все. Ти — моє все.

В її очах блиснули сльози радості, коли вона погладила його руку.

— І ти зробив мене найщасливішою. Ти показав мені, що справжнє щастя не залежить від обставин. Воно — в нас, в тому, що ми знайшли одне одного. І тепер ми разом, і нам не страшно нічого.

Після весільної церемонії, коли вони вже офіційно стали чоловіком і дружиною, всі зібралися за святковим столом. Зал наповнився веселими голосами, музикою, сміхом і тостами. Лише кілька годин тому вони були зв'язані обітницею перед світом, а тепер були оточені любов'ю і підтримкою людей, які важливі для них.

Тост за тостом лунали з уст гостей. Настя, зі сльозами на очах, подякувала Оксані за те, що вона завжди була її підтримкою і що тепер вона щаслива. Мама Оксани, якій важко було стримати емоції, висловила свої побажання: "Нехай цей шлюб буде таким міцним, як ваша любов, і нехай в ньому буде тільки радість, спокій і щастя."

Мирослав в підсумку підняв келих, і всі за столом замовкли, чекаючи його слів.

— Я хочу побажати всім нам одного: щоб наші стосунки, наші почуття залишалися такими, як сьогодні. Щоб ми завжди залишалися одне для одного підтримкою, щоб наше майбутнє було наповнене тільки щастям і радістю. І я обіцяю, що буду любити тебе, Оксано, кожну хвилину, кожен день, без кінця.

Він дивився на неї, і в його очах було стільки ніжності, що Оксана не могла не посміхнутися в відповідь. Вона вже відчувала, що тепер, коли всі темні часи позаду, їхнє життя лише починається.

— Ми разом, — відповіла вона, піднімаючи келих. — І це найкраще, що ми можемо зробити: бути разом, підтримувати одне одного в усіх випробуваннях і радісних моментах.

Всі гості знову підняли свої келихи. Цей день був особливим не лише для Оксани та Мирослава, але й для кожного з присутніх, тому що вони стали частиною цього чудового початку — початку нового етапу в їхньому житті, етапу, де не було місця для страху, де були лише любов і свобода.

Танці, сміх, музика — все це змішалося в один чудовий калейдоскоп подій. Вони танцювали разом, як в казці, відчуваючи, що тепер нічого не може перешкодити їхньому щастю. Це було їхнє святкування — святкування не тільки весілля, а й перемоги над минулим. І хоча вони знали, що попереду можуть бути труднощі, вони були готові їх подолати, адже разом вони могли досягти всього.

Під кінець вечора Мирослав і Оксана вийшли на балкон, де був вітер, що несе свіжість нового дня. Вони стояли там, дивлячись на зірки, і відчували, як цей момент навіки закарбувався в їхніх серцях.

— Ми починаємо нове життя, — тихо сказав Мирослав, обіймаючи Оксану.

— І воно буде чудовим, — відповіла вона, з ніжністю в очах. — Тому що ми разом.

І цей день, і кожен наступний, ставали новими етапами в їхньому житті — етапами, наповненими любов'ю, миром і щастям.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍