Читати книгу - "Тінь серед світла, Деріка Лонг"

Розділ 23

Проходили тижні, і Оксана та Мирослав, сповнені новими емоціями і змінами, продовжували своє життя, відновлюючи все, що було втрачене, і вибудовуючи нові мрії. Під час кожної спільної прогулянки, кожної тихої вечері, вони розмовляли про те, що хочуть побудувати разом. І з кожним словом ці мрії ставали все більш реальними.

Вони сиділи на балконі їхнього нового дому, що тепер був їхнім притулком від світу, що нарешті почав розцвітати для них. Оксана дивилася на горизонти, в які можна було дивитись без страху, і серце її переповнювало теплом.

— Мирославе, — сказала вона тихо, — ми не просто пережили все це. Ми зуміли витягнути одне одного з темряви. Тепер усе, що нам потрібно, — це почати нове життя, без усього того, що нас мучило.

Мирослав обійняв її, притягнувши ближче до себе. Його рука ніжно лягла на її плечі, і він відчув, як її серце б’ється поруч з його.

— Я знаю, Оксано. Ти права. Це не просто про те, щоб піти від минулого, а про те, щоб знайти для себе нову реальність. Наша реальність. Ти і я.

— Я хочу, щоб ми створили сім'ю, — тихо сказала Оксана, її слова звучали з глибокою впевненістю. — Щоб це було наше місце. Наше майбутнє, вільне від усього того, що ми залишили позаду.

Мирослав замовк, прислухаючись до її слів. Він відчував те ж саме — бажання побудувати життя, яке б не мало нічого спільного з тим світом, в якому вони ще недавно жили. Це було не просто бажання — це було переконання. Він знав, що все, чого вони досягли разом, було лише початком, а попереду було ще більше.

— Я хочу того ж, — відповів він, дивлячись їй в очі. — Я хочу, щоб наше майбутнє було мирним, спокійним і красивим. Я хочу, щоб ми мали дитину, щоб наш будинок був повний сміху, щоб кожен день ми могли просинатися і знати, що все добре.

Оксана усміхнулася, серце її переповнювало радість. Вона давно зрозуміла, що з Мирославом її життя буде наповнене щастям, і тепер вона могла точно сказати, що хоче з ним бути не тільки сьогодні, а й у майбутньому.

— Ти знаєш, — сказала вона, покладаючись на його плечі, — я ніколи не думала, що стану такою щасливою. Я думала, що все вже втрачено, що я не зможу побудувати нічого знову. Але тепер я знаю, що все можливо, якщо є любов і підтримка.

Мирослав притиснув її до себе, відчуваючи, як їхні серця б’ються в унісон.

— Я завжди буду з тобою, Оксано. Ти моя надія. Ми разом подолаємо все, що буде попереду.

Наступні кілька днів вони обговорювали своє майбутнє. Оксана вирішила, що хоче створити простір, в якому буде їхній новий початок. Вони поговорили про дитину, про те, як вони хочуть виховувати її, про те, якою буде їхня родина. Всі ці мрії стали частиною їхнього щасливого майбутнього.

Вони почали готуватися до святкування, і одного вечора, коли мирно сиділи на терасі, обговорюючи свої плани, Мирослав заговорив про найголовніше — про їхнє весілля.

— Я знаю, що це все ще нове для нас, — сказав він, дивлячись на небо, — але я хочу, щоб ми почали наше нове життя зі справжнього початку. Я хочу, щоб ти була моєю дружиною, щоб ми почали все з чистого аркуша і побудували сім'ю, як завжди мріяли.

Оксана підняла погляд і зустріла його очі. Вони були сповнені ніжності і любові.

— Ти хочеш, щоб я стала твоєю дружиною? — запитала вона, її голос був спокійним і теплим.

— Так, — відповів він, — хочу. Я хочу, щоб ми святкували наше майбутнє, наше кохання. Я хочу, щоб ми разом йшли по життю, і це буде найкращий початок. Я готовий до всього, щоб бачити тебе щасливою, Оксано.

Оксана розчулилася. Вона не могла стримати посмішку, яка розцвіла на її обличчі, і її серце наповнилося радістю.

— Ти знаєш, я теж хочу цього. Я хочу бути твоєю дружиною, Мирославе. Ми почнемо нове життя, і наш шлюб стане символом нашої перемоги.

Вони взялися за руки і мовчки дивилися один на одного, відчуваючи, як їхні серця б’ються в унісон. Вони знали, що попереду у них буде багато випробувань, але тепер вони не боялися. Вони мали одне одного, і це було найголовніше.

— Тепер ми можемо сміливо дивитися в майбутнє, — сказав Мирослав, — і це майбутнє буде належати тільки нам.

Оксана кивнула, її очі сяяли від щастя.

— Наше майбутнє, — погодилася вона. — І це буде найкраще, що ми можемо створити.

Так вони прийняли рішення — вони були готові до нових початків. Всі труднощі і болі залишалися позаду, і тепер перед ними була тільки світла дорога. Вони вирішили, що їхнє весілля стане не просто святом, а символом їхньої перемоги над темрявою і злом. Це буде їхнім першим кроком до нового, спільного життя. Вони планували кожен момент цього дня, і це стало для них не просто святом, а символом нового життя, яке вони починали разом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍