Читати книгу - "Мелодія кави в тональності сподівання"

суть прохання. Не знаючи правду, вона могла відмовитися. Нехай Геля розповідає сестрі чоловіка все, що вважає за потрібне. Добре, що пані Маріанна погодилася їм допомогти, а отже, не лише не осуджує, але й сприймає все це з ентузіазмом. Такі події – це пікантна розвага в її одноманітному житті.

Очікуючи, доки з’явиться пані Марінна з дружиною Тадеуша, Анна потроху втрачала терпіння. Може, даремно вона не захотіла, щоб з нею зараз була Геля? Удвох їм тут сиділося б веселіше. А то стовбичить тут уже понад годину, і не знати, скільки ще тут сидітиме. Добре, що вулиця невелелюдна, а дерева та кущі надійно приховують бричку від сторонніх очей.

Нарешті Анна побачила, як з будинку, де мешкав Тадеуш, вийшли дві жінки. В одній вона навіть на віддалі впізнала пані Маріанну, а іншої роздивитися наразі не могла.

Анна ледь нахилилася вперед, придивилася до жінки, яка була поряд з пані Маріанною, тоді на мить завмерла з широко розплющеними очима, закліпала, мало що розуміючи та сприймаючи, тоді ще нижче нахилилася, щоб краще роздивитися дружину Тадеуша.

Була жінкою цілком інакшого типу, аніж уявляла собі Анна. Ні, дружина Тадеуша не була негарною. Просто вона анітрохи не нагадувала Анелю з її вишуканою красою, аристократичністю та елегантністю. Дружина Тадеуша була звичайною жінкою, проте такою, до якої відразу відчуваєш глибоку симпатію та повагу. Мила, затишна, кругленька і приємна жінка. Волосся не надто пишне, фігура не дуже виразна і важко зрозуміти, чи часом ця жінка не вагітна. Такий тип жінок не виділяється з юрби. А може, дружина Тадеуша все ж таки в тяжі? Анна придивилася до неї уважніше. Напевно, у неї просто така комплекція. Обличчя не виглядає таким, яке буває, коли жінка в тяжі. Але хтозна. Коли жінка повненька, вагітність легко вгадати лише в останні два місяці.

У дружини Тадеуша приємне усміхнене обличчя, округлі щоки, маленький рот, ґудзичком ніс. Нічого особливого, проте все це викликає щиру симпатію і прихильність. Таких жінок тисячами зустрічаєш на вулицях міста. Вони не носять вишуканих суконь, не намагаються вразити своєю зовнішністю, не користуються шаленою популярністю в чоловіків, ніколи не є фатальними жінками. Їх навіть ніколи не помічаєш по-справжньому, бо в них присутня ота затишна і не дуже яскрава зовнішність, проте вони такі милі, добрі й світлі, що мимоволі хочеться усміхатися їм. Скривдити таку жінку – це злочин.

Ці жінки зазвичай дуже хороші господині, неймовірно віддані мами і добрі дружини для своїх чоловіків. З ними затишно, комфортно і тепло. Не треба переживати, що хтось намагатиметься спокусити, що така жінка зважиться на авантюру чи втратить голову. Вони створюють затишок, приємну атмосферу, доглядають дітей і дарують домашнім відчуття стабільності та тепла.

Анна ще раз глянула на дружину Тадеуша і раптом відчула, що всі романтичні почуття до її чоловіка в неї як вітром здуло. Прибити хочеться мужчину, який намагається гуляти від такої жінки. Тоді так виразно видно, що його тягне на адюльтерні пригоди лише тому, що хочеться феєричних емоцій, сильних відчуттів, гострих вражень і хоча б трохи побути поряд з жінкою іншої зовнішності. Банальне бажання гульнути та розважитися. Навіщо все це? Чим завинила тобі власна дружина?

Анна відкинулася назад. Але якщо ти не готовий до життя зі звичайною, проте хорошою жінкою, то чому вибираєш саме таку? Що це? Страх не відповідати жінці інакшого типу? Небажання боротися і постійно доводити їй, собі та всім навколо, що ти найкращий? Якщо чоловік відразу не вибрав жінку яскравої зовнішності, то насправді й не треба її такому чоловікові. Потім намагатися всидіти на двох кріслах – це нонсенс. Можна боляче гепнутися поміж кріслами на п’яту точку.

Мимоволі уявивши, як Тадеуш гепається на п’яту точку, Анна дзвінко розсміялася.

– Михайло, рушай, – продовжуючи сміятися, наказала Анна візникові. – Поїхали додому. Мені тут нічого робити. Нам ще сьогодні в маєток повертатися.

Розуміла, що поводиться по-дурному, але не могла стриматися й усміхалася всю дорогу додому. Ну, дуже вже потішна картинка стояла у неї перед очима. А коли з мужчини смієшся, то вже не любиш.

На Хорунщизні Анна стрімко зістрибнула з брички, на ходу наказала візникові готуватися до повернення в маєток і збігла сходами на ґанок. При порозі зупинилася і, дуже ясно все собі пригадавши, знову дзвінко розсміялася. Сама від себе такого не чекала, але зараз їй хотілося лише сміятися.

Навстіж розчинивши двері, Анна швидким кроком проминула великий салон, тоді малий, залишила в стороні їдальню і так само стрімко ввірвалася до спальні. Почувалася сильною, впевненою у собі, гарною і нарешті цілком вільною від ілюзій жінкою.

Тадеуш – не герой її роману. Це однозначно. Він взагалі не герой роману, якщо вже відверто. Звичайний чоловік, якому захотілося погуляти від дружини. Таким він залишиться до старості. Навіть коли нічого вже не могтиме, то просто морочитиме голову жінкам. За звичкою. Надивилася на таких за своє життя. Не її тип мужчини, це однозначно.

Анна скинула з голови капелюшок і швиргонула його на ліжко. І це ж треба, щоб такий мужчина був подібним на її Адама. Ну, просто образа якась для її чоловіка. Здається, починала розуміти, навіщо Геля радила їй подивитися на дружину Тадеуша. Коли побачила її, то відразу зрозуміла, хто він. Анна лукаво посміхнулася. Ну, будемо вважати, що того разу пан Тадеуш не гепнувся поміж двох крісел лише тому, що його дружина ні про що не довідалася. Хоча… Колись пані Маріанна може проговоритися, і тоді…

Анна насилу стрималася, щоб знову не розсміятися. Але це тепер не її клопіт. Як на неї, то нехай Тадеуш гепається на свою п’яту точку. Ефектне буде видовище.

Анна таки не втрималася, знову весело розсміялася і почала перевдягатися в дорожню сукню. Почувалася такою враз вільною, повною енергії, бажання щось робити, кудись йти, чогось досягати, боротися, прагнути, що насилу примушувала себе зберігати самовладання. Нарешті бачила ситуацію і Тадеуша так виразно і так чітко, ніби їй повернули після довгих місяців сліпоти втрачений зір. Цей чоловік не лише не герой її роману. Їй взагалі доста стосунків з чужими чоловіками.

Адама вона любила, то мусила миритися з тим, що в нього є дружина, а зараз їй анітрохи не хотілося влазити у таке. Заради чого? Заради того, щоб чоловік, який лише зовні нагадує їй Адама, побавився з нею та задовольнив своє прагнення товариства привабливішої, аніж власна дружина, жінки? Смішно і зовсім не по-людськи. Банальні стосунки, пласкі бажання та вульгарний адюльтер.