Читати книгу - "Пробудження Левіафана"

class="p">Потік людей зменшився.

– Тоді куди? – запитала старпом.

– Ну, тобто якщо вибір між радіацією і бандюками, я виберу бандюків, – мовив Алекс співчутливо киваючи Наомі.

Міллер вихопив свій термінал і показав його так, аби всі бачили екран:

– У мене нема попереджень про радіацію. Щоб не трапилося зовні, на цьому рівні небезпеки немає. Поки що немає. Тож давайте всі заспокоїмося і вчинимо розумно.

Голден повернувся спиною до Міллера і кивнув Наомі. Відвів її в бік і тихо мовив:

– І продовжую вважати, що ми маємо повернутися на корабель і забратися звідси. Давайте скористаємося шансом пройти повз цих братків.

– Якщо там справді нема радіації, тоді я пристаю, – відповіла жінка.

– Я не згідний, – відреагував Міллер, навіть не намагаючись сховатися від можливого підслуховування. – Для цього нам потрібно пройти три рівні казино, наповнені спорядженими для масових дій бандитами. Вони наказуватимуть нам іти в одне з цих казино буцімто для нашого захисту. Якщо ми не послухаємось, то нас буде бито до втрати свідомості, а потім у будь-якому разі вкинуто всередину для нашої ж безпеки.

Ще один гурт людей посунув з бічного коридору, під обнадійливі жести копів прямуючи до яскравих вогнів казино. Опиратися натовпу було важко. Чоловік з двома величезними валізами штовхнув Наомі, ледь не зваливши її. Джим ухопив її за руку.

– Ну, а які ще варіанти? – запитав він у Міллера.

Детектив пробіг оком по коридору, начебто оглядаючи потік. Потім кивнув у бік смугастого жовто-чорного люку в маленькому технічному закутку:

– Туди. Написано «Висока напруга», тож хлопці, які підганятимуть тих, хто припізнився, не звернуть на нього уваги. В такому місці громадяни не стали б ховатися.

– Амосе, – звернувся до механіка Голден, – можеш швиденько відкрити?

– Ламати можна?

– Якщо без цього ніяк.

– Тоді без проблем, – Амос проштовхався до люку, дістав свій мультитул і віддер дешеву пластикову кришку кардрідера. По тому скрутив пару дротів, і двері з гідравлічним гудінням сковзнули вбік.

– Тада-ам, – мовив здоровань, – рідер більше не працює, тож сюди може зайти будь-хто.

– Коли це станеться, тоді і розгрібатимемо, – відповів Міллер і повів команду у тьмяний прохід.

Службовий коридор був заповнений електричними кабелями, прив’язаними кабельними стяжками. Вони тягнулися на 10-12 метрів, а далі зникали в темряві. Світло надходило від світлодіодів, закріплених кожні півтора метри на металевих рамах, які підтримували кабелі. Наомі довелося зігнутися для входу, бо її зріст був сантиметри на чотири більше, аніж стеля. Вона притиснулася спиною до стіни, сіла навпочіпки і роздратовано сказала:

– Могли б зробити коридори вищими – подумати про белтерів, які в них працюватимуть.

Джим торкнувся стіни майже з повагою, провівши пальцями по викарбуваному прямо на ній номером коридору.

– Белтери, що будували це місце, не були такими високими, – мовив він, – тут проходять головні енерголінії. Тунель побудували під час заснування першої колонії. Люди, що карбували це, зростали у сталій гравітації.

Міллер, що теж мусив прихилити голову, застогнав і з хрустом в колінах вмостився на підлогу:

– Уроки історії залишимо на потім. Давайте міркувати, як забратися з цієї скелі.

Амос, роздивляючись маркування кабелів, докинув через плече:

– Якщо побачите підпалену крапочку, не торкайтеся її. Оця ось товста хрєнь проводить мільйон вольт. Засмажить ваше лайно вмить і з гарантією.

Алекс присів біля Наомі, скривившись, коли його сідниці торкнулись холодного каменю.

– Я тут подумав: якщо вони вирішать загерметизувати станцію, то цілком можуть відкачати повітря прямо з цих технічних коридорів.

– Я вже зрозумів, – голосно зауважив Голден, – це незручний та невдалий прихисток. Тепер я вам дозволяю заткнутися і анічичирк про це.

Він сів навпочіпки під стіною навпроти Міллера і запитав:

– Отже, детективе, що тепер?

– Тепер ми перечекаємо, поки повз нас пройдуть загоничі і, тримаючись позаду них, проберемося в доки. Хлопців з укриття обминути просто. Укриття глибоке. Найскладніше буде пройти крізь рівень казино.

– А ми по цим технічним коридорам не можемо пройти туди, куди треба? – запитав пілот.

Амос заперечливо похитав головою:

– Без мапи ні. Загубишся тут – вважай пропав.

Ігноруючи його, Голден підбив підсумки:

– Тож ми чекаємо, аби усі зайшли у сховище, а потім виходимо.

Міллер кивнув, і чоловіки хвилину не відводили погляди один від одного. Повітря між ними ніби затверділо, а пауза отримала глибокий сенс. Міллер повів плечем, наче йому свербіло під піджаком.

– Як думаєш, навіщо купка церерських бандюків заганяє нарід в протирадіаційні сховища, якщо немає небезпеки радіаційного зараження? – продовжив капітан. – І чому копи Ероса дозволяють їм це робити?

– Слушне питання, – скупо відповів детектив.

– Якщо вони використовують цих мугирів, то стають зрозумілими причини їхньої невдачі викрасти нас в готелі. Вони не виглядають професіоналами.

– Ні, це незвичне їм поле дії.

– Ви обидва можете помовчати? – запитала старпом.

Вони протримались майже хвилину. Першим заговорив капітан:

– Це буде справді тупим рішенням – вийти туди і подивитися, як справи, еге ж?

– Точно, – відповів Міллер, – щоб не відбувалося в укриттях, ти знаєш, що саме там уся охорона і патрулі.

– Угу, – почув його Голден.

– Капітане, – озвалася Наомі з попередженням у голосі.

– І тим не менш, – вів далі капітан, – ви ненавидите таємниці.

– Я так і роблю, – відповів Джо зі слабкою посмішкою. – А ви, друже, до біса надокучлива людина.

– Як вже казав.

– Холєра! Тихіше! – промовила жінка.

– Що не так, бос? – запитав механік.

– Ці двоє ламають наші плани на втечу, – відповіла Наомі. І звернулася до Голдена: – Ви, хлопці, знайдете проблем собі на голову і нам відповідно.

– Ні, – відповів Голден, – ти з нами не підеш. Ти залишися тут з Амосом і Алексом. Дай нам, – він глянув на термінал, – три години на роздивитися і повернутися. Якщо ми не повернемось…

– …ми залишимо вас бандитам, утрьох знайдемо роботу на Тихо і після цього всього будемо жити щасливо.

– Саме так, – капітан відповів з посмішкою, – не будь героєм.

– Навіть і не думала, сер.

***

Голден принишк у тіні технічних дверей і споглядав, як церерські бандити у поліцейських спецобладунках супроводжували невеликі групи громадян Ероса. Гучномовці продовжували говорити про небезпеку радіаційного забруднення і