Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Олена почала ходити між стелажами у пошуках заповітної коробочки. Але нічого схожого на очі не траплялося. Зате на одній із полиць вона помітила запальничку. Звичайну газову запальничку у маленькому пластиковому корпусі. Ось це їй і треба. Дочекавшись, коли Найт відвернувся в інший бік, Олена швидко переклала пристрій з полиці до себе в кишеню. Залишалося сподіватися, що принц нічого не помітить.

Не помітив. Та й як би він це зробив? Раптово почав би інвентаризацію? Роботи було б не на одну годину.

Тепер, коли завдання з віршика було виконане, Олена відчула палке бажання якомога швидше вибратися з підвалу на світ божий.

— Осяяний Найте, я вже вдосталь насолодилася вашою чудовою колекцією. Може, час повертатися?

Принц пропустив Олену вперед. Погасив освітлення та зачинив двері. Кілька хвилин блукань темними коридорами і ось, нарешті, довгоочікувана цивілізація — яскраве сонячне світло, м'які килимові доріжки, шикарний інтер'єр. Здавалося, навіть дихати стало легше.