Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Олена відчувала, що екскурсія її втомила. Вона йшла коридорами в передчутті відпочинку в апартаментах наодинці із собою. Хотілося прилягти. І ще хотілося тиші. Сподівалася, що в неї вийде хоч півгодини насолодитися приємним байдикуванням, але не так сталося як гадалося. Ще не встигла розпрощатися з Найтом, як помітила Маріеллу, що біжить назустріч. Помітне неозброєним оком збудження, в якому перебувала дівчина, однозначно вбило надію на безтурботний відпочинок.

— Феє Елен! Як добре, що я знайшла вас! — заторохтіла Фейліна. — Вельмиповажний хоче нас із вами бачити. Уявляєте, вирішив провести Таїнство Ініціації прямо зараз. Каже, який сенс чекати сьомого дня, якщо він уже в палаці. Приїхав на свято Першої Стихії.

Олена відчула, як розривається голова від потоку інформації, якою шокувала її Маріелла. Що ще за Вельмиповажний? Яке ще Таїнство Ініціації? Це якось пов'язано з місцевою релігією? Господи, Олена уявлення не мала, про що йдеться. Втім, про те, що це загрожує великими неприємностями, здогадатися було нескладно.

— Ключ у вас при собі?

Нове питання принцеси заскочило зненацька. Звідки дівчина могла знати, що Олена знайшла ключ у кишені медичного халата? Так, стоп! Маріелла не знає ні про який ключ. Вона має на увазі монету — ключ до потаємних знань. Її Олена дійсно завжди носила з собою. Після того, як зрозуміла, яку цінність мідяк має у Запасному Світі, залишати його без нагляду побоювалася.

— Вельмиповажний просив передати, щоб Ключ був при вас. Одна з частин Таїнства — перевірка його справжності.

Фарба спочатку прилила до обличчя, а потім різко зійшла. І Олена ще боялася палацового підземелля? Та воно, мабуть, здасться їй райським куточком після того, як її, як самозванку, відправлять до Еурстенцеля.

— Ключ Фея Елен зберігає у секретному місці, — відповів за Олену Найт. — Фейліно, йдіть до Вельмиповажного і передайте, що Фея теж незабаром підійде.

— Але... — почала Маріелла.

— Ідіть, — перебив принц. — Вельмиповажний не любить чекати.

Щойно принцеса зникла з-перед очей, Найт узяв Олену за плечі і легенько труснув. Це не допомогло. Вона була у ступорі. Тоді він обхопив її голову руками та припідняв. Впіймавши її погляд, він заговорив швидко, але чітко.

— Олено, слухайте уважно. Не бійтеся. Ситуація не є критичною.

Теплі руки Найта притиснуті до холодних щік, і його вимогливий погляд вивели Олену з шокового стану. Вона зосередилася, і принц продовжив:

— На сьомий день після того, як пред'явлено монету, проводиться якийсь ритуал, мета якого визначити справжність ключа, і освятити Наставника та його учня. Проводить його Вельмиповажний, місцевий аналог земного священника. Цього разу Таїнство чомусь було вирішено провести трохи раніше. Але це не важливо. Я був присутній на такій церемонії. І хоча мені було сім і всіх деталей не пам'ятаю, але лишилося чітке відчуття, що нічого особливого там не відбувається. Від вас нічого не потрібно, виконуйте інструкції Вельмиповажного і все.

— А як же перевірка справжності Ключа? — прошепотіла Олена.

— Ну, по-перше, Ключ справжній. Ви ж взяли монету з моєї скрині? А, по-друге, повірте, Вельмиповажний жодного поняття не має, як відрізняти справжній ключ і підробку. Він, взагалі, знає про Ключ і потаємні знання не більше за вас. Весь цей обряд — насправді нічого не вартий, просто така традиція. Поводьтеся спокійно та гідно, і ніхто не здогадається, що щось не так.

— А тепер ідіть. Вельмиповажний справді не любить чекати, — несподівано Найт легенько торкнувся її лоба губами, розвернув на сто вісімдесят градусів і сказав: — прямо по коридору і праворуч, потім на другий поверх — у східну вежу.