Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

- 45 -

П’ять років тому

Пелюстки магнолій спокійно плавали на поверхні бірюзового озера, а вітер малював тонким пензлем кола. Далеке щебетання птахів, шелест верхівок дерев, солодкий запах  ще не відцвілих дерев, робило місце затишним, тихим, безпечним. До озера ніхто із містян не приходив,  тому Черлйз обрав це місце для зустрічей з Ереваном.

Капрал Уайт був популярною особою, якого впізнавали скрізь, і це слугувало ще одною причиною, щоб їхні зустрічі були таємними. Зайва увага Аберату була не потрібна, особливо коли донька мала повних п'ятнадцять років.

Крізь нічну пітьму в далеченні показався вогник, який наближався. Аберхат сховав до кишені кристал світла, вглядаючись в силует. Невеличкий язичок майже червоного полум’я наблизився достатньо, щоб він розгледів володаря. Зрозумівши, що це капрал, Аберхат дістав кристал світла, видихнув із полегшенням. Місце біля озера можливо й було нелюдним, але зайва обережність не заважала.

— Чому наша зустріч викличе в когось підозру?! — всміхнувся Ереван, складаючи масивні руки на грудях. Вогник лишився висіти в повітрі біля його голови. — Ти мій колишній підлеглий. Я не можу навідатися до свого старого доброго друга?

— Ми не старі добрі друзі. І зустріч під покровом ночі – вже викликає купу запитань.

Черлйз служив в гільдії Анзу під керівництвом Уайта не довго, завжди брався за найвіддаленіші і тривалі місії. Їхнє спілкування зводилося практично до мінімуму – звіт, отримання місії, доклад і вкінці кінців – звільнення. Ніхто із військових чаклунів не водив дружбу із колегами, про капрала й мова не йшла.

— Припни сприймати наші зустрічі як щось критичне, зрештою ми пов’язані.

— Яким чином?

— Я єдиний хто здатний зняти поставлену печатку із доньки королеви.

— З моєї доньки, — виправив його Черлйз. — Ти єдиний, хто власне здатен був поставити цю кляту печатку.

— Немає сенсу говорити про те, що й так вже сталося. Це був прямий наказ королеви для власної доньки, подобається тобі це чи ні. Сільсія одного дня посяде трон й одягне корону. Вона займе своє місце.

Черлйз завжди приходив до озера коли думок в голові було забагато та цього разу тягар відповідальності тиснув на нього до неможливості.

 — Їй лише п'ятнадцять, — крізь стиснуті щелепи вимовив Аберхат.

— Цілитель Мейб сповістив мене, що в Сільсії критичний стан. Коливання магії нестабільні, — він проігнорував слова Черлйза. — Вона користується канарісом?

— Її тренування з цим артефактом щоденні.

— Вона здатна вивільнити темне лезо?

— Ні, — махнув Аберхат головою. — Сільсія у чудовій фізичній формі, її магія мінімальна, і звісно їй не під силу вивільнити чорне лезо. Днями раніше її кінчики волосся змінилися в кольорі, без використання магії.

— Про це у звіті цілителя Мейба йшлося. Через тиждень я прибуду сюди офіційно із місією, приведи свою доньку до мене, я погляну на печатку і її джерело магії особисто. Це не має викликати  якоїсь підозри. Та якщо через сім днів я не явлюся, ти маєш зробити щось, що змусить мене прибути до вашого міста.

—  Що ти зробиш з Сільсією?

— Те, що зробив п'ятнадцять років тому. До її повного магічного повноліття печатка має стримувати силу. Вона регулярно вживає ліки, які цілитель Мейб прописав?

— Так, ми за цим слідкуємо.

— Гаразд. Посиль її тренування з канарісом. Артефакт має витягнути зайву енергію.

— Буде зроблено. Ереван,  — Черлйз, звертається до нього надто офіційною інтонацією але звання не вживає, — дамба, — він стискає губи в лінію. — Якщо ти не з’явишся, підрив дамби буде знаком.

***

Як тільки-но Лукас розпрощався із новою знайомою, він відразу  йде до таверни щоб забронювати собі кімнату. Місто Косоволь йому байдуже як його крамниці, архітектура чи визначні місця. Єдине, що його хвилювало так це володарка тіней, і сюди він прибув тільки щоб її розшукати.

— Вільні кімнати тільки на третьому поверсі.

— Мені байду яка кімната аби нічліг був, — сказав Соуер не дивлячись на молоду рудоволосу дівчину. — Сьогодні якесь свято? — запитав він, оглядаючи як персонал зсовував столики.

— В місті два капрали королівських гільдій. Сьогодні в них святкування перед королівським відбором.

— Королівський відбір?  

— Так, — кивнула дівчина, коли Лукас все ж таки поглянув на неї. — Чаклуни без ліцензії з певним віковим обмеженням зможуть спробувати свої сили. Якщо пройдуть відбір, зможуть потрапити до гільдій.

— Що за маячня?!

— Всім цікаво, але деталей ніхто не знає. Завтра все стане відомо, але погоджуюся маячня!

Лукас перевів погляд на бейджик із іменем дівчини – «Нарія Норфі», якій явно було не байдуже до королівського відбору.

— Ключі можна від кімнати?

— Ось, — вона поклала їх на прилавок все ще кривлячи обличчя від влаштованого заходу. — Пуста витрата наших податків.

Соуер не став далі слухати Нарію, мовчки пішовши до сходів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍