Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Розділ 35. Таїнство Ініціації

Олена рушила у заданому напрямку. Ноги здавалися ватяними, а почуття сумбурними. Це був не найкращий стан для проходження чергового випробування, яке їй підкинув Запасний Світ. Однак могло бути й гірше. Слова Маріелли про майбутнє Таїнство наклалися на фізичну та моральну втому і викликали навіть не паніку, а якусь відчуженість. Але дотик Найта, його наполегливий рішучий погляд, і головне, інструктаж, промовлений швидко і чітко, прояснили голову, змусили взяти себе в руки.

Чому принц вирішив допомогти? Ось так просто, «безкоштовно», не зажадавши натомість поділитися якоюсь інформацією. У такому стресовому стані Олена б, мабуть, виклала Найту все, що завгодно. Чому він не скористався її наперед програшним становищем? Виявив шляхетність — лежачого не б'ють? Чи його інструктаж був ніякою не допомогою, а підставою? Втім, що тут гадати — за кілька хвилин все з'ясується.

Олена дійшла до гвинтових сходів і почала підйом. Щастить їй сьогодні на сходи. Мабуть, знову кілька кілограмів скинула, намотуючи кола палацовими лабіринтами. Сходи закінчилися на майданчику з єдиними дверима. Значить, Олені сюди. Що там казав Найт? Поводитися статечно і гідно? Вона розправила плечі, випростала спину, зробила пару глибоких вдихів і велично увійшла до приміщення.

Її погляду відкрилася невелика кімната, яка не мала жодного вікна. Єдиним джерелом світла були кілька стовпів тьмяного мерехтливого синюватого газу, що піднімалися з підлоги і видавали рівномірний гул. Очі, що не звикли до темряви, важко розрізняли деталі. Втім, безліч гострих шипів, що стирчали зі стін, і стрічки, що звисали зі стелі та підозріло звивалися, не помітити було складно.

На невеликому піднесенні біля дальньої стіни було щось на кшталт трибуни. Її займав чоловік у важкій темній мантії. Високий хитромудрий головний убір покривав голову і робив його власника візуально величезним. Не важко було здогадатися — це і є Вельмиповажний.

Навпроти трибуни, на відстані кількох метрів стояла Маріелла. Навіть темрява не могла приховати, яка вона схвильована. Принцеса нервово смикала поділ сукні, і постійно оберталася до батька, який сидів осторонь у затишному кріслі. Це крісло в екзотичному похмурому інтер'єрі кімнати виглядало чужорідним об'єктом. Олена здогадалася, що його принесли сюди спеціально для Северина. Мабуть, сам король ніякої участі в Таїнстві не братиме, він тут сторонній спостерігач. Вже легше. Отже, всю увагу можна зосередити на Вельмиповажному.

Олена статечно пройшла вглиб кімнати і стала поруч із Фейліною. Здогадувалася, що Таїнство Ініціації Наставниця та учениця мають пройти пліч-о-пліч.

Дочекавшись, поки Олена порівняється з Маріеллою, Ведьмиповажний обвів присутніх величним поглядом і почав тягучим басом:

— Нам наказано шанувати Наставників наших, бо вони Хранителі Потаємних Знань. Лише їм відкриті всі таємниці нашого світу та інших світів.

Вельмиповажний зробив невелику паузу, щоб знову обвести слухачів поглядом, і продовжив:

— Нам наказано радіти, що живемо в ті дні, коли нащадки наші мають Наставників, бо були темні часи, коли ніхто не міг передати потаємні знання чадам нашим, і вони блукали в пітьмі, не знаючи виходу.

Вельмиповажний знову перервав промову, щоб заглянути кожному у вічі. Втім, на Олену міг і не дивитися. Вона й так була на всі сто з ним згодна. Авжеж вона б раділа і шанувала, якби в неї був такий Наставник, який показав би вихід з безвихідної ситуації, в якій вона застрягла як риба в тенетах вже який день поспіль.

— Нам наказано благословляти Ключ, особливий знак, дарований, щоб відмітити обраного, бо без Ключа ми не змогли б відрізнити добро від зла.

Нова пауза і погляд, спрямований винятково на Олену, підказали їй, що Ведьмиповажний чекає від неї якихось дій. Якщо мова зайшла про Ключ, мабуть, зараз і має початися перевірка його справжності. Олена підійшла до трибуни і простягнула монету місцевому священикові. Той обережно взяв мідяка і поклав перед собою.

— Нам наказано таврувати ганьбою самозванців, — голос Ведьмиповажного став суворим. — Тих, хто спробує видати підроблений ключ за справжній. Нехай три стихії назавжди поглинуть Фею, яка стоїть переді мною, якщо вона не є істинною Наставницею.

Лена ледве стрималася, щоб не сісти і не затулити голову руками. Їй здалося, що зараз у неї вдарить блискавка, або її заллє розплавлена мідь, або охопить полум'я. Розбурхана уява готова була намалювати ще багато варіантів, як тут у Запасному Світі стихії можуть поглинати самозванців. Однак нічого не відбувалося. Абсолютно нічого.

— Ключ справжній, — велично прорік Вельмиповажний.

Він простягнув монету назад Лені. І вона спокійною ходою повернулася до Маріелли. Хоча хотілося бігти підстрибом. Здається, найстрашніша частина ритуалу позаду. Зараз напевно почнеться процедура освячення Наставниці та учениці, а це вже квіточки — стій собі та слухай, як Вельмиповажний щось басить. Схоже, Найт мав рацію. Нічого в цьому Таїнстві Ініціації страшного немає.

І справді священник продовжив ритуал новим співом, у якому оголосив, що Фея Елен тепер є Наставницею Маріелли, а та після досягнення вісімнадцяти років отримує законне право претендувати на корону. І що обидві вони благословенні, і благословенні їхні батьки, і благословенний їхній шлях і бла-бла-бла.

Наприкінці ритуалу Вельмиповажний звернувся до Маріелли.

— Зазвичай Таїнство Ініціації закінчується вже без учня. Повинна бути застосована ритуальна магія трьох стихій, отже, необхідна негативна енергія. Як правило, учень, який нещодавно здобув Наставника, буває надто юним, щоб бути присутнім на цьому дійстві. Але Ви, Фейліно, вже майже повнолітня і я вважаю — те, що відбуватиметься далі, не повинно травмувати вашу психіку. Можете залишитися та взяти участь у дійстві.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍