Читати книгу - "Останній дон"

автомобільною стоянкою, прикрашеною більше індіанськими, ніж європейськими культовими мотивами.

Хор, який слав хвалу Вседержителю і давав Ґроневельтові рекомендацію на прийом до раю, був з університету, де покійникові свого часу надали почесні звання на трьох гуманітарних факультетах.

Сотні присутніх на похороні, які стали випускниками університету завдяки Ґроневельтовим стипендіям, сумували, здається, по-справжньому. Дехто з тлуму були грошовитими гравцями, що програли готелеві цілі маєтки і, здається, потай раділи, що нарешті дочекалися хоч якоїсь переваги над Ґроневельтом. Жінки, деякі з них середнього віку, давали волю своїм почуттям і тихцем сплакували. Були делегації від єврейських синагог і католицьких церков, які Ґроневельт допоміг вибудувати.

Зачинити казино суперечило б усьому, в що вірив Ґроневельт, одначе присутніми були управителі й круп'є, вільні від денної зміни. Навіть зводив прийти дехто з наймачів вілл, і Кросс із Піппі поставились до них з особливою пошаною.

Губернатор штату Невада Волтер Вейвін був присутній на похороні в супроводі мера міста. Стріп, головна міська артерія, була так перекрита бар'єрами, щоб довга процесія срібних катафалків, чорних лімузинів та піших оплакувальників могла супроводити тіло до самого кладовища, а Альфред Ґроневельт міг востаннє проїхатись світом, який він і створив.

Цієї ночі гості Вегаса віддали Ґроневельтові ту останню шану, яка була б йому найдужче до вподоби. Вони робили скажені ставки і таким чином поставили рекорд програшів, який, звісно, поступався тільки програшам новорічної ночі. Вшановуючи людину востаннє, вони поховали разом з її тілом свої гроші.

Під вечір цього самого дня Кросс Де Лена був готовий розпочати нове життя.

Того ж вечора, сидячи самотою в своєму будиночку на узбережжі в Малібу, Атена Аквітан намагалася вирішити, як бути далі. Океанський бриз, вриваючись крізь розчинені двері, змушував її хапати дрижаки, та все ж вона не підводилася з канапи і думала.

Атені в дитячі роки несила було уявити собі відому на ввесь світ кінозірку, як ось сама вона тепер. Їй важко було помислити, що й кінозірка долає звичайний шлях від дівчинки до жінки. Харизма кінозірок така могутня, що здається, ніби їхні дорослі образи як героїв і красунь готові повискакували з голови Зевса. Вони ніколи не дзюрили в ліжко, їх ніколи не обсипали прищі, вони ніколи не переростали підліткових незугарних облич, ніколи не відчували палючої сором'язливості перехідного віку, ніколи не мастурбували, ніколи не принижувались заради кохання, ніколи не здавались на ласку долі. Атені тепер було дуже важко навіть пригадати свої колишні почування.

Атені здавалося, що вона одразу народилась однією з найщасливіших у світі. Все їй далося само собою. В неї були чудові батько і мати, які розгледіли її таланти і старанно викохували їх. Вони мало не обожнювали її фізичну вроду, одначе докладали всіх зусиль, аби сформувати її розум. Тато був для неї спортивним тренером, мама — наставником з літератури та мистецтва. Атена не могла пригадати жодного випадку зі свого дитинства, коли б вона почувалась нещасною. Аж поки їй виповнилося сімнадцять.

Вона закохалась у на чотири роки старшого за неї Боза Сканнета, регіональну футбольну зірку з місцевого університету. Його сім'ї належав найбільший у Х'юстоні банк. Боз був майже настільки ж красень, як Атена вродлива, до того ж кумедний, чарівний і обожнював її. Їхні два бездоганні тіла тягло докупи, як магніти, у кінчиках нервів молочної, шовковистої плоті спалахувала висока напруга. Вони потрапили в рай для обраних, а щоб закріпити своє право на вічне перебування в ньому, побралися.

Через кілька швидкоплинних місяців Атена завагітніла, проте її, як завжди, досконале тіло майже не розповніло: її ніколи не млоїло і вона раділа на саму думку, що народить дитину, тому й далі відвідувала університет, вивчала драматургію, грала в гольф і теніс. У теніс Боз її перегравав, але в гольфі вона легко брала над ним верх.

Боз пішов працювати у батьків банк. Коли народилася дитина, дівчинка, яку назвали Бетані, Атена й далі ходила на лекції, оскільки в Боза було досить коштів, щоб найняти няньку і служницю. Шлюб навіть подвоїв Атенину жадобу до знань. Читала вона невситимо, надто п'єси. Її захоплював Піранделло, обурював Стріндберг, вона плакала над Теннесі Вільямсом. У неї розвинулася витонченість сприйняття, розум став належною оправою для її фізичної вроди, надавши їй гідності, якої часом так прикро бракує вродливій жінці. Не дивно, що в неї закохувалось багато чоловіків, і молодих і літніх. Друзі Боза Сканнета заздрили, що він має таку дружину. Атена пишалася власною довершеністю, аж поки з плином років з'ясувала, що саме ця довершеність дратувала багатьох людей, і друзі та коханці не становили тут винятку.

Боз жартував, що вона як «ролс-ройс», який він щовечора змушений паркувати на вулиці. Йому вистачило кмітливості збагнути, що його дружині судилося долею щось більше, що вона незвичайна жінка. І він дуже добре усвідомлював, що приречений її втратити, що розпрощається з нею, як уже розпрощався з колишніми мріями. Війни, щоб довести свою мужність, Боз не починав, бо й без цього знав, що він безстрашний. Він знав, що він привабливий і милий, але добре бачив і власну необдарованість. Не кортіло йому й гнатися за величезними статками.

Він ревнував Атену до її талантів, до її впевненості в своєму місці на світі.

Отож Боз Сканнет рушив уперед назустріч долі. Він став пиячити, спокушав дружин своїх колег, а в батьковому банку взявся за сумнівні оборудки. Почав лукавити і в душі пишався своїм лукавством, цією новою для себе рисою, і спромагався завдяки їй приховувати дедалі дужчу ненависть до дружини. Хіба це не геройство — ненавидіти таку вродливу і бездоганну жінку, як Атена?

Попри недоладний спосіб життя Боз мав надзвичайне здоров'я. Його він не занедбував. Тренувався в спортивному залі, брав уроки боксу. Йому імпонувала реальність рингу, де він міг зацідити кулаком в людське обличчя, лукаво перейти від прямого удару до хука, стоїчно перенести покарання. Любив полювати і вбивати дичину. Любив спокушати наївних жінок, любив нехитрий сценарій залицяння.

Відтак, озброєний новопридбаним лукавством, він почав шукати шляхи виходу. Скажімо, вони з Атеною могли б мати більше дітей. Четверо, п'ятеро, шестеро. Це знову зблизило б їх. Це могло б зупинити її прагнення рвонути вгору й відірватись від нього. Але вже тоді Атена спромоглася розгледіти, куди він гне, і сказала «ні». Вона сказала навіть більше: «Якщо хочеш мати дітей, то май їх з тими жінками, яких трахкаєш».

Так грубо Атена заговорила до чоловіка вперше. Боз навіть не дивувався, що вона знала про його зради,