Читати книгу - "Останній дон"

бо й не намагався їх приховувати. По суті це й становило частину його лукавства. Все мало виглядати так, начебто він її позбувся, а не вона його покинула.

Атена бачила, що діється з Бозом, одначе була надто молода і надто заклопотана власним життям, щоб надавати цьому належної уваги. І лише коли Боз став жорстоким до Атени, — а їй тоді минуло двадцять років, — то наразився на крицю в її характері і на її нетерпимість до глупоти.

Боз вдався до тих хитромудрих ігор чоловіків, котрі ненавидять своїх дружин. Атені ж здалося, що він і насправді божеволіє.

Дорогою з роботи додому він звичайно забирав одяг із пральні і часто любив пояснювати: «Котику, твій час набагато цінніший за мій. У тебе ж усі ці спеціальні заняття з музики і драматургії, до того ж треба захищати диплом». Він гадав, що за буденністю тону вона не помічає озлобленої ущипливості.

Якось, коли Атена саме сиділа у ванні, Боз прийшов із цілим оберемком її одягу і подивився на неї згори вниз: на суцільне золото волосся, білу шкіру, прикрашені мильною піною округлі груди і стегна. Хрипким голосом він спитав: «Як би тобі сподобалось, коли б увесь цей мотлох кинути просто в ванну?» Проте порозвішував одяг у стінній шафі, допоміг дружині вийти з ванни і досуха витер її напахченим рожевим рушником. Потім вони кохалися. Через кілька днів сцена повторилася. Тільки цього разу Боз бухнув одяг у ванну.

Одного вечора він погрозив, що переб'є всі тарілки на столі, але стримався. Через тиждень перебив на кухні ввесь посуд. Після таких вибриків Боз завжди просив пробачення. А потім одразу намагавсь кохатися. Але цього разу він дістав від Атени одкоша, і вони розійшлися по різних спальнях.

Іншого вечора Боз показав за вечерею кулака і сказав: «Твоє обличчя надміру досконале. Може, якби я перебив тобі носа, воно набуло б більшої виразності, як-от у Марлона Брандо?»

Атена побігла в кухню, він за нею. Вона страшенно перелякалась і наставила на нього ніж. Боз розсміявся і сказав: «Це якраз те, чого ти не вмієш». Мав рацію. Він легко відібрав від неї ножа. «Я тільки пожартував, — виправдовувався він. — Єдине твоє лихо, що ти не розумієш гумору».

У свої двадцять років Атена могла б звернутися за допомогою до батьків, але не звернулась, не вдалася і за підтримкою до друзів. Натомість ретельно все зважила, бо покладалася на свій розум. Дійшла висновку, що університету вона не закінчить — ситуація стала надто небезпечною. Знала також, що влада не зможе її захистити. Якусь мить думала про те, щоб змусити Боза знову закохатися в неї, перетворити його на колишнього відданого коханця, одначе він тепер став їй такий осоружний, що навіть думка про його дотик була для неї нестерпна. Атена знала, що не зможе вдати кохання правдиво й переконливо, хоча така тактика й відповідала б її сценічним схильностям.

Те, що нарешті встругнув Боз, ще зміцнило її переконаність у тому, що треба його покинути, і та витівка була пов'язана не з нею, а з Бетані.

Боз часто грайливо підкидав однорічну донечку в повітря і вдавав, ніби не збирається її ловити, підставляючи руки останньої миті. Та якось він, здається, ненароком, дав їй упасти на диван. А потім одного дня навмисне дав дівчинці впасти на підлогу. Атені з жаху перехопило подих, вона кинулась підняти дитину, пригорнути її, заспокоїти. Цілу ніч вона не стуляла повік біля дитячого ліжечка, потерпаючи, чи з дитиною все гаразд. У Бетані на голові вискочила жахлива гуля. Боз слізно молив прощення і обіцяв, що більше ніколи так не жартуватиме. Але Атена вже зважилась на остаточний крок.

Наступного для вона закрила чековий рахунок і забрала всі заощадження. Розробила заплутаний маршрут, щоб її неможливо було вислідити. Через два дні, коли Боз повернувся з роботи додому, і вона, і дитина зникли.

Через півроку Атена виринула в Лос-Анджелесі, вже без дитини, і розпочала свою кар'єру. Вона легко домовилася з дрібним агентом і виступала в невеличких театральних трупах. Потім зіграла головну роль у виставі в театрі Марка Тейпера, що дозволило їй грати невеличкі ролі в короткометражних фільмах. Згодом їй доручили якусь другорядну роль у великій кінокартині, а вже в наступній кінострічці вона стала касовою зіркою, і Боз Сканнет знову з'явився на її обріях.

Три роки поспіль їй щастило від нього відкупитися, одначе її зовсім не здивувало те, що він викинув перед церемонією вручення Оскарів. Знайомий вибрик. Цього разу це тільки дрібний жарт... але іншого разу пляшка може бути з кислотою.

— На студії повний завал,— такими словами Моллі Флендерс зустріла того ранку Клавдію Де Лену.— У нас клопіт з Атеною Аквітан. Через той напад, коли давали Оскарів, усі бояться, що вона не повернеться до роботи над фільмом. Бенц просить тебе приїхати на студію. Хочуть, щоб ти поговорила з Атеною.

Клавдія завітала в контору Моллі з Ернестом Вейлом.

— Я зателефоную, як тільки ми залагодимо справи з тобою,— пообіцяла Клавдія.— Не думаю, що вона справді відмовиться усерйоз.

Моллі Флендерс працювала адвокатом у сфері індустрії розваг і в місті страшних людей була найстрашнішим сутяжником у царині кіновиробництва. Поєдинки в судових залах були для неї справжньою втіхою, і всі процеси вона майже завжди вигравала, бо володіла значним акторським талантом і дуже добре розумілася на законах.

Перед тим як удатись до видовищного права, Моллі була першим адвокатом-оборонцем у штаті Каліфорнія і врятувала від газової камери двадцятеро убивць. Найтяжча кара, що діставалася її клієнтам,— лише кілька років в'язниці за різні ступені ненавмисного вбивства.

Зрештою там її нерви не витримали, і їй довелось перекваліфіковуватись на видовищне законодавство. Вона часто казала, що злочини тут не такі криваві, проте злочинці величніші й кмітливіші.

Тепер до послуг Моллі вдавалися режисери першорядних кінофільмів, касові зірки, найпомітніші сценаристи. І наступного ранку після вручення нагород Американської кіноакадемії у неї в конторі сиділа одна з її найулюбленіших клієнток — Клавдія Де Лена. З нею разом прийшов і колись знаменитий романіст Ернест Вейл, тепер її співавтор у роботі над сценаріями.

Клавдія Де Лена була давня подруга Моллі і її найближча клієнтка, дарма що одна з найнезначніших. Тому, коли Клавдія попросила взятися за справу Вейла, вона погодилась. А тепер шкодувала про це.

Вейл прийшов з проблемою, з якою навіть вона не могла впоратись. До того ж симпатії як людина він у неї