Читати книгу - "Це просто доля, Софія Вітерець"

– Чому двом? Винна ж тільки я,– підхопилася з власного місця та нависла над жіночкою. Мої руки охопило полум’я, що маленькими язичками витанцьовувало на шкірі, абсолютно не наносячи жодної шкоди. Складно було стримувати цю стихію, через гнів, що роздирав зсередини. Особливо зараз, коли його настільки доповнював страх.

– Ви самі винні, що втягнули її у все це. Такі правила,– жіночка щосекунди зиркала то на мої руки, то на годинник, а потім зірвалася на ноги і подалася геть. За нею побіг і чоловік. Проте він напевно хотів таки повернутися до дружини. Чому взагалі відкрив мені цю інформацію, а не захистив її? Дивні вони якісь.

Проте мені було зараз не до цього. Потрібно було написати справжній лист від мене Дарісу Мортею й сподіватися, що він його просто не проігнорує і таки вирішить допомогти.