Читати книгу - "Від любові до ненависті, Крістіна Жиглата"

– Чого я там не бачив? Одягайся вже! - кинув, продовжуючи нахабно витріщатися на мене. - Якщо хочеш, я можу допомогти, - раптом пропонує, роблячи крок до мене. Але я зупиняю його, витягнувши перед собою руку.

- Я сама... Не треба! - кинула на повному серйозі, хоча розуміла що хлопець відверто знущається з мене.

Мені довелося одягатись під пильним поглядом Ярого, який він не відводив ні на мить. Спочатку я одягла спортивні штани,  піддівши їх під рушник, а потім і футболку, повернувшись до чоловіка спиною. Про спідню білизну в цей момент я навіть і не думала, тому довелося обійтися без неї.

Далі ми покидаємо спальню і переходимо в кухню, де чоловік по-господарськи розміщується за столом, чекаючи, поки я його обслужу.

Я не бачила в одній вечері нічого поганого, тим більше якщо це плата за наше спокійне життя, тому поставилася до цього нормально. Наповнивши тарілку їжею, яку залишала для мами, я подала чоловіку блюдо наче нікому королю. Після чого кілька хвилин терпляче чекала, поки він все з'їсть... Після себе, хлопець не залишив жодної крихти, тому я зрозуміла, що він дійсно був дуже голодний.

- Сподіваюся, ми в розрахунку, - сказала я, ополоснувши після нього тарілку. - Тепер йди. Я тебе проведу! - Сказала, прямуючи до вхідних дверей. Коли я взялася за ручку, то зрозуміла, що двері зачинені на замок, як я її і зачиняла після приходу з інституту, а значить Ярий увійшов не через неї. До цього я думала, що просто забула зачинити за собою двері, коли прийшла додому, тож чоловік опинився у квартирі. А тепер я й не знала, що думати... наша квартира знаходилася на четвертому поверсі. Він не міг через балкон влізти? Не міг же? Чи міг?

Ярий попрямував за мною слідом.

- Як ти тут опинився? Ти ж… – починаю і не домовляю, бо хлопець не дозволяє мені цього зробити. Наблизившись, він бере мене за руку і веде назад у спальню. Іти він явно не збирався.