Читати книгу - "Одного разу в хірургії , Ягода"

Розділ 6

Розділ 6

 

Олег

Сьогодні має бути прекрасний день,тому що одна надзвичайно красива брюнетка погодилася піти зі мною на каву .Знаю, ви скажете мені ,що я радію як підліток в пубертатний період ,але  якось так приємно на душі .Ну жодного разу не тягнуло мене так до жінки ніби магнітом . Кохання це чи ні я не знаю ,але як кажуть дівчата ,метелики в животі в мене літають і не лише метелики ..кхм.. .

 Зараз лише початок робочого дня ,дев'ята ранку ,а я вже чекаю обіду .Тааааак , треба переключати мозок в режим "робота" бо з такими темпами можна і без роботи залишитися .На сьогодні в мене заплановані три операції ,тож вперед.До обіду я видалив одну грижу і зі спокійною душею і чистою совістю пішов на обід зі своєю ...еееее ...з Вікторією.Вона мене вже чекала в ресторанчику  .

-привіт,як справи?-вирішив почати з примітивного привітання ,хоча хотів з поцілунку ,але поки що мені світить лише просте "привіт".
- привіт,краще не питай .Я дуже люблю свою роботу, але іноді безвідповідальні батьки так вкурвлюють. Уяви собі ,сьогодні до мене прийшла на прийом мамочка зі своєю дитиною зі скаргою на те ,що дитина вчора подавилася горішком і важко дихає, ВІД УЧОРА!!!Як виявилося, цей горішок перекрив одну легеню майже повністю і тепер дитину чекає море крапельниць і не дуже приємних маніпуляцій .Ну от скажи ,як такою безвідповідальною можна бути ?Ей ,ти чого посміхаєшся ,це зовсім не смішно,-вона така мила зараз,коли так емоційно розповідає ,шо я просто не стримався і почав посміхатися .
-ну ,що я тобі скажу,бувають різні люди з цим нічого не поробиш .
-це так ,а в тебе як справи?-запитала вона, і втупилася в меню .
-все як завжди ,скальпель ,грижа і вуаля ,-скажав жартома ,а вона посміхнулася .
-ти прям рятівник ,-сказала сміючись і до нас підійшов офіціант.

Я замовив собі деруни і сирний суп ,а Вікторія салат Цезар і котлету по-київськи.Як завжди тут все дуже смачно пальчики оближеш .Коли прийшов час оплати Вікторія потягнулася за гаманцем .
-сьогодні плачу я -сказав вибираючи купюри з гаманця .
-давай заплатимо кожен за себе ,все таки ми не такі близькі ,щоб ти за мене платив ,-сказала ця вперта жінка і так само потягнулася за грошима ,але я перехопив її теплу руку і аж мурашки пробіглися по тілу. 
- а щоб заплатити за дівчину в ресторані потрібно бути дуже близькими? -сказав ,так і тримаючи її за руку .
- нууу...добре, я здаюся і не дивися на мене так ,а то я ще закохаюся ,- ох ,дівчинко ,знала б ти як я цього хочу. 
- а може я цього і  хочу ,-сказав ,і сам не зрозумів як доторкнувся до її губ .Ах ,вони такі солодкі, зі смаком кави ...цілував  і цілував би їх вічно. Спробував поглибити поцілунок і  вона відповіла ,а в мене дах почало зривати остаточно .Але все прекрасне швидко закінчується і ми відсторонилися, важко дихаючи. Вона доторкнулася до мого чола своїм і заплющила очі це мені здалося таким чимось інтимним і ніжним. Ніколи не любив всі ці уті-путі ,а з нею хочеться просто цілуватися і обійматися .Віддихавшись ,вона вибралась із моїх обіймів і з посмішкою запитала 
-і що це було ,Завгородній ?-з вигаданим обуренням запитала вона ,складаючи руки на грудях .
-не знаю Віко ,не знаю...-сказав і знову наблизився для поцілунку .

 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍