Читати книгу - ""Червона Зірка", Alexo"

Коли оператор вивів на монітор відео з камери в особистому ліфті судновласника, капітан Стівенс був шокований і питально подивився на поліцейських.

- Я ж казав, що капітан не в курсі… Прокрутіть назад до вчорашнього вечора, - попросив детектив, звертаючись до оператора.

- Ось! Дванадцять сорок п'ять! І назад не повернувся. Негайно охорону на верхню палубу. З корабля нікого не випускати! - наказав Джон і попрямував до виходу.

***

- Ви бачили тут що-небудь незвичайне цієї ночі? - звернувся Джон до охоронця, що чергував вночі.

- Нічого незвичайного, - позіхаючи відповів охоронець, якого розбудили для допиту.

- Дивіться… якщо з'ясується, що цієї ночі сталося вбивство і Ви покриваєте злочинця, то містер Мошковіц, якого Ви зустріли вночі в цьому коридорі, Вам не допоможе. Кажіть правду, чорт забирай! Що він Вам сказав? - Бред взяв ініціативу у свої руки.

- Він… він сказав, щоб я нікому нічого не доповідав. І наказав відвернутися… - злякано відповів охоронець.

- Тобто, Ви не бачили в який саме люкс зайшов містер Мошковіц?

- Бачив… ну, я не дивився, коли він входив… але, коли двері закривалися… я не стримався. Я покажу Вам цей люкс!

Всі присутні попрямували до дверей люкса, на який вказав охоронець.

- Хто пасажир цього люкса? - Джон звернувся до капітана Стівенса.

- Цей люкс… на прохання містера Мошковіца завжди порожній… - відповів капітан.

- Хтось, крім містера Мошковіца входив в цей номер? Чи виходив з нього? - детектив продовжував допит охоронця.

- Ні… Я змінився о восьмій… до цього ніхто не входив і не виходив…

- Але, коли містер Мошковіц відкрив двері… мені здалося… я чув жіночий голос, - додав охоронець.

Джон підкликав другого охоронця, який заступив на зміну о восьмій ранку.

- А Ви бачили когось, хто заходив чи виходив із нього? - запитав поліцейський і вказав рукою на двері люкса.

- Здається, ні, сер.

- Що означає "здається"?

- Ну… вранці більшість пасажирів виходять із люксів. З цього, здається, ніхто не виходив. Але сторонніх в коридорі точно не було.

- Зрозуміло. Ви вільні, - звернувся Джон до охоронця, а сам почав стукати в двері.

Двері ніхто не відкрив і, скориставшись ключем капітана, поліцейські увійшли всередину. Детективам в черговий раз довелося спостерігати страшну картину вбивства. Цього разу жертвою став сам власник корабля. Містер Мошковіц сидів на ліжку повністю голий. Його очі були відкриті. З його рота стирчали якісь креслення, акуратно перев'язані червоною краваткою-метеликом в обрамлені зелених банкнот. Біля ніг трупа лежала флешка, а у хвилях простирадла "плив" невеликий катерок білого кольору з червоною зіркою на борту.

- Він все-таки домалював зірку… - загадково промовив Бред.

     * * *

Після закінчення круїзу, Інна Львівна Кононенко, пройшовши паспортний контроль, озирнулася, щоб востаннє поглянути на білосніжний лайнер з золотою смугою на борту. Вона дістала із кишені візитку, на якій було написано ім'я лейтенанта Фішера, посміхнулася, зім'яла і викинула непотрібний папір в урну. Вийшовши із будівлі морського порту, вона спіймала таксі і назвала водієві адресу цвинтаря, на якому похоронений її батько. Ввечері її очікував переліт через океан до Цюриха, а ще за п'ять годин вона буде вдома - у Києві.

     * * *

- Інна Львівна, як Ви відпочили? - запитав керівник відділу розробок, йдучи на зустріч директору фірми.

- Відмінно відпочила! Дякую! Давайте одразу до справи. Які успіхи по препарату для ізраїльтян?

- Препарат пройшов випробування на тваринах. Стовідсоткове пригнічення волі у повній свідомості. Це успіх! Усе готово до останньої стадії. Залишилося тільки визначитися з назвою, - перейшовши на ділове мовлення, доповів підлеглий.

- Дуже добре! Впевнена, наступна стадія буде успішною, - чомусь посміхнулась директорка.

- Що стосується назви… нехай буде "Червона Зірка". За роботу!

 

     За шість років до цього

 

Інна Львівна, як завжди, затрималася в офісі її фармацевтичної фірми. Сьогодні їй ще належало пройтися основними пунктами договору про розробку нового препарату для однієї з кращих секретних служб у світі. Договір обіцяв хороші інвестиції в її і так прибутковий бізнес, проте на такий високий рівень кооперації "Лікофарм" виходила вперше. Щоб ніхто і ніщо не відволікало бізнесвумен від роботи, вона поставила телефон на беззвучний режим. Однак, коли апарат, вібруючи на столі, висвітив на екрані слово "Прохідна", вчена відірвалась від роботи і відповіла на дзвінок. Виявилося, що прибув кур'єр міжнародної фірми доставки. 

Кур'єр стверджував, що не може залишити пакет на прохідній, оскільки в супровідних документах вказано, що пакет має бути переданий особисто в руки Інні Львівні Кононенко. Директорка попросила зачекати, заховала всі документи в сейф і спустилась на прохідну.

Молодий кур'єр, який нудьгував біля стійки охорони, був дуже здивований, коли до нього підійшла жінка років тридцяти. Він не очікував, що директор такої серйозної фірми може виглядати як топмодель. Інна Львівна посміхнулась, підписалась у відомості і забрала пакет жовто-чорного кольору. Піднімаючись в ліфті, вона подивилась на адресу відправника, і її серце забилося швидше.

"Чому батько не зателефонував?" - подумала вона.

Увійшовши в кабінет, Інна різким рухом відкрила пакет і висипала його вміст на стіл. Перед нею на столі лежала флешка і невеликий кораблик білого кольору з червоною зіркою на борту. Жінка заглянула в конверт з надією знайти записку чи лист від батька, але конверт був порожній. Коли ж вона відкрила вміст флешки, то була надзвичайно здивована. На дисплеї з'явилась велика кількість тек. Всі, крім однієї, були англійською мовою. Відкривши теку під назвою "Доньці", вона знайшла всередині текстовий файл і натисла на нього двічі.