Читати книгу - "На вершині , Коля Козак"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Кайден лежав у темному, сирому приміщенні, вкритий тонкою ковдрою. Біль розривав його тіло, але ще сильніше боліло щось усередині – його мрії, його віра, його надія.
Село, куди його принесли, було бідним. Лікарі зробили, що могли – наклали примітивну шину, дали якісь трави, але цього було недостатньо. Його нога залишалася нерухомою. Кожного дня він бачив, як життя йде далі, а він залишається тут – безпорадний, слабкий, ніким не потрібний.
Йому не було на кого розраховувати.
Найгірше було те, що він почав розуміти – можливо, він дійсно ніколи не повернеться на вершину.
— Ти мусиш прийняти це, – сказав старий лікар, сідаючи біля нього. – Не кожен може досягти того, про що мріє.
Кайден мовчав.
— Іноді життя не дає другого шансу, хлопче, – продовжував лікар. – Ти мусиш навчитися жити з цим.
Кайден відвернув голову до стіни.
Жити з цим? Як він може жити, знаючи, що був так близько і все втратив?
Кожного дня він бачив, як інші люди працюють, рухаються вперед. Його світ зупинився.
Одного разу він почув, як діти бігали за вікном, сміючись. Вони грали в якусь гру, уявляючи себе великими мандрівниками.
— Я підкорю вершину! – закричав один.
— А я стану найкращим майстром у світі! – відповів інший.
Ці слова врізалися в серце, наче лезо.
Кайден заплющив очі.
Колись він теж так казав.
Колись він теж вірив.
Але тепер…
Сльози текли по його щоках, і він не міг їх зупинити.
Він був зламаний.
Він більше не вірив.
Він більше не був Кайденом, який мріяв про вершину.
Лише тінь того, ким був колись.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На вершині , Коля Козак», після закриття браузера.
