Читати книгу - "На вершині , Коля Козак"

Глава 8ГЛАВА 8 – ВТЕЧА У ПЕКЛО

Кайден більше не міг залишатися тут.

Село здавалося в’язницею, а кожен день – мукою. Він не міг прийняти, що це його кінець. Він мусив знайти вихід.

І він знайшов його.

Уночі, коли всі спали, він тихо вибрався з хатини, спираючись на дерев’яну палицю, яку сам зробив. Кожен крок віддавався болем у нозі, але він змушував себе йти.

Село залишилося позаду.

Кайден йшов крізь ліс, намагаючись не думати про біль. Він не знав, куди прямує. Просто хотів рухатися вперед.

Аж раптом…

— Не очікував тебе тут побачити.

Кайден різко зупинився.

Перед ним стояв Сайрен.

Той самий друг, що зрадив його. Той самий, хто підставив його, хто зробив його життя пеклом.

Але він виглядав інакше. Його очі блищали холодом, а на обличчі була дивна посмішка.

— Кайдене, друже, як же ти змінився, – мовив він, наближаючись. – Жалюгідний, зламаний, немічний… Це справді ти?

Кайден стиснув кулаки.

— Що ти тут робиш?

Сайрен хмикнув.

— Я ж казав тобі: не всі можуть досягти вершини. Але ти не послухав. І що маємо тепер? Ти повзаєш, немов покалічений пес.

Кайден ледве стримав гнів.

— Ти… зруйнував моє життя.

— Ні, – Сайрен усміхнувся ще ширше. – Ти сам його зруйнував, бо був надто дурним, щоб бачити реальність.

Кайден відчув, як усе всередині закипає.

— Я підіймуся знову.

Сайрен засміявся.

— Ти? У такому стані? – він зробив крок уперед, а потім різко вдарив його в груди.

Кайден не встиг зреагувати. Він упав, відчуваючи, як його тіло знову пронизує біль.

— Залишайся там, де тобі місце, – голос Сайрена звучав холодно. – У багнюці.

І перш ніж Кайден встиг відповісти, Сайрен вдарив його ще раз.

Все знову стало чорним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍