Читати книгу - "Як зруйнувати Америку за три прості кроки, Бенджамін Аарон Шапіро"

якщо тільки вона не шкодить нікому іншому. Як стверджував Гуґо Ґроцій: «Бог створив людину вільною і sui iuris [під власним правом], тому дії кожної особи та використання її майна не підлягають нічий волі, крім її власної».

Ідея природного права досягла апогею у творах Джона Лока (1632–1704). Як і Ґроцій, Лок вважав, що позаяк людина має здатність мислити — від своєї природи — і позаяк ми всі маємо не вимірювану нічим цінність як творіння Божі, то ми маємо і права. Лок стверджував, що в природному стані людська істота вже була наділена певними правами, які передували виникненню державної влади. За його словами, «Природна свобода людини полягає у можливості бути вільним від будь-якої верховної влади у світі, не підпадати під жодну волю чи законодавчу владу людини, натомість приймаючи природний закон як правило поведінки». Якими ж були права людини, дані їй від природи? Це право на життя, свободу і власність. Людина має право на самозахист, від чого залежить її виживання; має право на свободу думки й дії, допоки її думки та дії не порушують прав інших людей; має право на власність, яку здобула своєю працею. Адам Сміт, який вважається творцем філософської концепції вільного ринку, також тримався цього погляду:

[З]алишається і стверджується проста і немудряща система природної свободи. Кожній людині, доки вона не порушує законів справедливості, дозволяється цілком вільно діяти на свій розсуд у власних інтересах і конкурувати своєю працею та капіталом із працею та капіталом будь-якої іншої особи й цілого класу...

Природа людини — у міркуванні, й людину наділено свободою послуговуватися своїм розумом, відповідно до цієї природи. Усі батьки-засновники вірили в це. Томас Джефферсон був так переконаний у силі розуму, що змушував свого небожа «хоробро ставити під сумнів навіть буття Бога, бо якщо Той існує, він мав би радше схвалювати в людині відданість розуму, ніж сліпому страху». Джефферсон сподівався, що Америка прийме за істину те, що «людина мусить керуватися розумом і правдою». Александр Гамільтон, один із авторів збірника «Федераліст», писав і собі в 1775 році, що Бог створив людину і дав їй засоби «збереження і прикрашання свого буття» за допомогою «сил розуму». Розум і раціональне розуміння меж сталої людської натури лежали в основі революції. Батьки-засновники рішуче відкидали виведення природних прав із самої лише традиції. Як стверджував один із засновників, Річард Генрі Лі з Вірджинії, той, хто висунув славнозвісну «Резолюцію Лі», яка дала поштовх ухваленню Декларації незалежності: «Права ґрунтуються на чотирьох засадах: природі, британському законові, хартіях і одвічних звичаях», проте він наполягав на розумінні американцями того, що права насамперед коріняться в «неозорих підвалинах природи».

Із цієї причини Декларація незалежності виводить права із «законів природи й природи Бога». Людський розум, як учить ця теорія, може вивчати характер і діяльність людства, з’ясовуючи, в чому призначення людства та які свободи були йому даровані задля виконання цього призначення. Так логіка природного закону, що прославляє розум як найвище зі звершень людини, дає в підсумку свободу як найголовнішу з людських потреб. Унікальна природа людини лежить у центрі раціонального обґрунтування людських прав.

Батьки-засновники вважали такі природні права непорушними. Вони заклали підґрунтя для революції, вимагаючи від влади бути захисницею прав, а не їхнім джерелом.

Усі люди рівні перед законом

Батьки-засновники не просто були переконані в тому, що люди милістю природи наділені правами. Вони вірили в те, що всяка людина, незалежно від її природних талантів, наділена рівними з усіма іншими людьми правами. Початковий текст Декларації незалежності, написаний Джефферсоном, був більш точним у формулюваннях, ніж та версія, яку ми знаємо нині. У ньому йшлося: «Ми вважаємо за священні й незаперечні істини, що всіх людей створено рівними й незалежними і що від рівного створення вони одержали певні невіддільні й невідбірні права». Рівними й незалежними. Рівними у створенні.

Ця істина, якщо вдуматися, не очевидна. Проголосити, як робить це Декларація незалежності, всіх людей створеними рівними у їхніх правах видається діянням, що суперечить інтуїції. Зрештою, всі ми люди в тому, що диктує нам наша людська природа, але в інших аспектах ми дуже різнимося: одні з нас кмітливіші, інші дурніші, хтось високий, хтось коротун, є атлети, а є інтелектуали. То чому ж батьки-засновники називали самоочевидною істиною те, що всі люди створені рівними у своїх правах?

Адже впродовж більшої частини історії наймудріші з людей вважали зовсім навпаки. Платон, до прикладу, стверджував, що для надання філософам найбільших можливостей у керуванні суспільством організувати це суспільство слід згори донизу: він рекомендував, щоб «філософи правили, як царі», а саме суспільство було розділене на стани — ремісників, воїнів і філософів. Арістотель просував подібні ідеї людської нерівності, вважаючи, що «так само й чоловік стосовно жінки: перший за своєю природою стоїть вище, друга — нижче, і тому він панує, а вона перебуває в стані підлеглості. Такий самий спосіб стосунків мусить панувати й між усіма людьми». Цим, наголошував Арістотель, виправдовується природне рабовласництво: «Отже, всі, хто відрізняється від інших людей тою мірою, якою душа відрізняється від тіла, а людина від тварини... такі люди за своєю природою раби».

Саме тут найяснішими стають юдейсько-християнські цінності, сповідувані засновниками нашої держави. Біблія дає чітко зрозуміти, що в очах Божих ми всі однаково цінні. У Левіті 19:15 читаємо: «Не чинитимете несправедливості на суді; не потуратимете вбогому, але й не зважатимете на багатого: по правді судитимеш твого ближнього». Ця тема ще опукліше подана в християнському богослов’ї; у Посланні до Галатів 3:28 сказано: «Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі». Людська рівність для юдейсько-християнського мислення є постулатом.

Аналогічно британська традиція, яка заклала підвалини американської філософії, підтримувала поняття рівності в громадянстві. Велика хартія вольностей безпосередньо говорить про рівність перед законом і судом. Не дивно, що «Бюлетень процедур Конгресу» 1774 року (Journal of the Proceedings of the Congress) мав на палітурці зображення дванадцятьох рук, що тримають пергамент із написом Magna Carta[7].

Батьки-засновники вбачали в юдейсько-християнській традиції, англійському конституціоналізмі й диктаті розуму повне відкидання ідеї древніх про людську нерівність. Вони багато в чому виходили з філософії Джона Лока, який стверджував, що в природній державі править природний закон, який має коріння в розумі, — а закон цей диктує рівність усіх людей. Лок розвинув цю думку в «Другому трактаті про правління»:

Стан природи містить природний закон, який ним